За словами начальника управління Олега Торкунова, найбільші борги із зарплатні за станом на початок квітня має ВАТ “Рівнеазот” — 3,3 мільйона гривень, ВАТ “Рівнельон” — 1,7 мільйона гривень та ВАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів” — 1,2 мільйона гривень.
Якщо перше підприємство, за словами пана Торкунова, ще може вибратися з фінансової кризи й виплатити усі борги, то з двома іншими, особливо з льонокомбінатом, справи кепські. Для “Азоту” головне — визначитися із власником, і це питання мають з’ясувати на державному рівні, адже завод — стратегічний об’єкт. Перспективам “Рівнельону” знову ж таки заважає, тобто не допомагає держава — льонарство нині у надзвичайно занедбаному стані.
Що ж стосується заводу тракторних агрегатів, то тут, коментує Олег Торкунов, ситуацію вирішили не зовсім обдумано — створили кілька дочірніх прибуткових підприємств. Усі ж проблеми “перекинули” на материнське, тобто власне РЗТА. Крім того, одне з дочірніх підприємств перейшло у підпорядкування Рівненського району, а це знову втрати для міського бюджету. А він майже на 70 відсотків складається із податку з зарплатні.
У нашому місті, розповів Олег Торкунов, діє майже 70 промислових підприємств. Серед них останнім часом чи не найупевненіше почувається кондитерська фабрика, якій вдалося не лише остаточно позбавитися боргів, але й наростити обсяги виробництва. Але якщо працівники заводу на чолі з директором мають привід для радості, то управління економіки такий факт аж ніяк не тішить. Адже економічну “погоду” в місті мають створювати потужні й великі підприємства. Скажімо, ВАТ “РЗВА”. На шляху до відновлення, на думку пана Торкунова, стоїть і “Газотрон”. “Укрбурштин” — змінивши назву, керівництву вдалося лише перекласти частину своїх проблем на плечі попередника. Проте підприємство, за словами Олега Торкунова, має усі шанси стати прибутковим, адже лише за три місяці цього року прибутки склали приблизно 890 тисяч гривень, у той час як за аналогічний період минулого — ледь за 620 тисяч. Наразі ж головним болем практично усіх рівненських підприємств є земельні проблеми, вирішення яких потребує втручання держави.
