Володимир Співаковський
У нас було бідне дитинство, ми ніколи не святкували мій день народження — просто не було куди запросити гостей. Мама, вчителька математики, спеціально працювала у вечірній школі, щоби вдень тримати нас із братом під контролем. У шість років вона віддала мене у шаховий гурток, у вісім я вже отримав перший розряд і почав брати участь у турнірах між Будинком піонерів і санаторіями міста Сочі.
Я був маленьким — і за віком, і за зростом, тому на сидіння мені підкладали дві дощечки. Коли я обігрував суперників, мені вручали торт.
Улітку в курортному Сочі треба було чимось заохочувати відпочивальників, ось і почали там з 1961 року організовувати міжнародні шахові турніри. Наш керівник гуртка Геннадій Олександрович Горбунов керував групою демонстраторів турніру. Що таке демонстратор? Шахісти грають, а демонстратор спеціальним києм рухає фігуркою на великій вертикальній демонстраційній дошці. Мистецтво демонстратора полягає в тому, щоби фігурки не падали. А для цього потрібні певні навички і спритність: і за партією стежити, і фігурки швидко переставляти. Наприкінці партії шахісти у цейтноті ходи роблять миттєво. Треба встигати бігати від грального столу до демонстраційної дошки і не помилятися. До оніміння в руках я тренувався розвішувати фігурки, але вони падали й падали. Та я дуже мріяв потрапити у групу демонстраторів, хоча був малим і за віком, і на зріст!
І мене нарешті взяли. Може, фортуна змилостивилася, а, може, й наполегливість перемогла. У центрі гральної сцени дві шахові дошки були розташовані на підвищенні, отож я міг до них дотягнутися. А бокові дошки обслуговували демонстратори, значно вищі за мене. Ось і діставалися мені завжди центральні партії лідерів турнірів, і всі мені заздрили. І глядачам подобалося: малюк дев’яти років обслуговує великих гросмейстерів — Таля, Спасського, Корчного, Геллера, Смислова. Це були кращі шахісти світу.
Тепер про головне — про гроші. Мою роботу оплачували так: один карбованець за демонстрацію партії на одній дошці. Турнір складався з 13 турів, я обслуговував дві дошки, зрештою, у дев’ять років заробив перші 26 карбованців. І так працював щоліта.
У мене довго зберігалася шахова дошка, підписана самим Спасським: “Коли я був маленьким, я теж був демонстратором. Бажаю тобі стати чемпіоном світу!”. Він передав мені естафетну паличку лідерства. Це запам’ятовується на все життя…
Михайло Воронін
Люди мого покоління не знали жодних розкошів. Коли мені купили першу порцію морозива, я його їв з хлібом.
Ми жили у так званому “босяцькому” районі. Коли приходила міліція і треба було когось затримати, часто затримували саме мене, бо решта втікали. А я був чесним, тому не боявся й нікуди не втікав. Так загартовувався мій характер: я ніколи не брехав, ніколи нічого не боявся, тому що нічого поганого не робив.
Одного разу мені раптом захотілося взяти подушечку і вишити на ній візерунок. Знайшов нитки, голку і вишив. Мама дуже здивувалася, побачивши це, а потім запропонувала: “Чому б тобі не піти до кравецької профтехшколи?” Я її послухав.
З цього розпочався мій шлях до професії. І шлях до багатства. Напевно, треба обов’язково дослухатися до своїх бажань, щоби зрозуміти, ДЕ ти потрібен, а головне — ЩО тобі приємно і вигідно робити все життя.
Михайло Поплавський
У нашому селі за городами був великий ставок, де щодня купалися, там і рибу ловили. Я вставав рано, з сонцем — і на ставок. Спочатку рибалка, потім, як сонечко пригріє, купання. Приношу рибу, мати готує, усе нормально. Тільки я солодкоїжка, а щоб попоїсти цукерок, потрібні гроші. У батьків грошей немає — колгосп розраховувався трудоднями.
Біля нас жила ворожка. Брала за сеанс п’ять-шість карбованців. Клієнтів завжди вистачало. Приходжу до ворожки: “Я ваш сусід, може вам свіженької рибки наловити?”
“Дуже добре, — зраділа ворожка, — якби на вечір спіймав дві-три рибки”.
Іноді півдня, іноді цілий день ловлю рибу, вже з інтересом. Найкращі рибини несу до ворожки, вона мені, малюкові, давала цілих 5 карбованців за п’ятьох коропів!”
Таким був першій бізнес з карасями у Мечиславці 8-річного Мишка Поплавського.
У публікації наступного тижня — “Перші великі гроші”
Автор і організатор Національної програми “Будь багатим” Ігор Губерников
Для листів читачів:
01159, Київ-159, а/с 31 Губерникову
e-mail 100kingsua@zeos.net
![]()

