“Це не партнерські стосунки”

Думка аудитора

Інна ДАНИЛЮК, директор аудиторської фірми “Інфо-сервіс-аудит”:
— Останніми роками платники податків часто скаржаться на те, що в погоні за виконанням плану надходження платежів до бюджету, в погоні за рейтинговим місцем показника оцінки ефективності роботи окремого підрозділу контролюючого органу податківці відверто ігнорують прямі норми і вимоги податкового законодавства.
Наприклад, ще до початку проведення перевірки інспектор називає платнику суму до стягнення. Тобто без перевірки інспектор наперед знає скільки він має нарахувати.
Або ситуація, коли податкові органи не приймають декларації, бо, на їх думку, недостатнім є податкове навантаження. Зауважу, що термін “податкове навантаження” в жодному законі навіть не згадується. Я вже не кажу про перевірки “на замовлення”.
Тобто адміністративними методами з платників “вибивають” кошти будь-яким способом, не дивлячись на правила ведення податкового обліку, закладені в законодавстві.
І такі системні явища відбуваються по всій країні. Я можу про це впевнено говорити, оскільки під час проведення семінарів з нещодавно прийнятого Податкового кодексу, мені досить часто доводиться спілкуватися з бухгалтерами різних підприємств Донецька та Львова, Запоріжжя та Івано-Франківська, Луганська та Хмельницького.
Тепер під час проведення перевірки інспекторам не доведеться перейматися правилами ведення податкового обліку, бо додатково нарахувати податки і штрафні санкції можна буде дуже просто — найменший незначний недолік в оформленні первинного документа за Кодексом робить його таким, що не дає права платнику на відображення його показників у податковому обліку. Це стосується і податку на прибуток, і ПДВ, і податку на доходи фізичних осіб.
Вкотре перевищивши свої повноваження, головне податкове відомство країни запровадило свої правила заповнення податкової накладної, які Податковим кодексом не передбачені.
Чи скажімо, жодним законодавчим актом не передбачено, що право одного платника на відображення витрат та податкового кредиту з ПДВ має залежати від сплати податків іншими підприємствами. Якби таке було, то при укладенні будь-якого договору платник мав би отримати підтвердження від усіх постачальників свого постачальника аж до виробника чи імпортера про фактичне виконання обов’язку перед бюджетом за всі звітні періоди. Зрозуміло, що це нонсенс. Разом з тим, податкова служба, проводячи перевірки по ланцюгу постачальників, без законних підстав встановлює саме таке правило. Хтось не сплатив чи не зміг сплатити податки, хтось не здав звітність, або в когось її свідомо не прийняли, не можна (чи не хочеться) знайти платника за юридичною адресою — усе це може стати причиною невизнання витрат і податкового кредиту з ПДВ.
Уявіть собі ситуацію, коли ви купили товар, сплатили за нього кошти, продали його з націнкою, визначивши належні по Закону податки. А через півроку, рік чи два роки податковий інспектор каже, що контролюючий орган не може знайти за місцезнаходженням постачальника його постачальника цього товару (тобто третю ланку в ланцюзі поставок). Придбання товару податківці вважатимуть безтоварною операцією, тому, на їх думку, платник не може відобразити витрати та податковий кредит з ПДВ. Що у цій ситуації робити? Скаржитися в податкову? Немає сенсу, бо апеляційне оскарження в 99% випадків позитивного результату не дає, тим паче, що вищенаведена вимога народжена самим податковим відомством. Залишається тільки звернення до суду.
При цьому в усіх засобах масової інформації податкові органи “сурмлять” про партнерські стосунки з платниками податків.

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху