Можновладців зараз більше хвилює пр-облема ціноутворення на хліб після жнив. І, враховуючи минулорічний гіркий досвід, коли регулювання вартості основного продукту харчування здійснювали мало не силовими методами, нині робиться все, аби створити регіональний запас зерна.
Олександр Чуприна з ностальгією згадує часи, коли для області були чітко доведені плани продажу зерна державі. А відтак була і впевненість, що у будь-який момент регіон зможе отримати з державних засіків борошно за цінами, на які не вплине ринкова стихія. Нині умови такі, коли ситуацію визначає далекоглядність влади і, звичайно, закони ринкової економіки.
З огляду на це облдержадміністрація і шукає розуміння та підтримку у депутатів облради щодо виділення коштів для створення регіональних запасів зерна. Ці 10 мільйонів гривень, кажуть в “білому домі”, слід розглядати не як подачку селу, а як, насамперед, державницьке рішення і, в деякій мірі, досить вигідне вкладення капіталу, що обернеться додатковими надходженнями в обласну скарбницю. Адже позику переможці тендеру (а це, ймовірно, ДАК “Хліб України” чи Радивилівський хлібокомбінат) почнуть повертати відразу після переробки зерна і реалізації борошна хлібопекарям області. Тобто гроші “крутитимуться” на місці, і область меншою мірою залежатиме від бажання чиновників з Держрезерву допомогти Рівненщині з борошном.
Ще одна проблема, яку намагаються розв’язати напередодні жнив, — забезпечення господарств пальним за пільговими цінами. Хоча сам Олександр Чуприна їх пільговими не вважає. Адже солярка по 1950 гривень за тонну, як це передбачено обіцянками Кабміну, допоки дійде через численних посередників до тракторного бака, “обросте” чималими накрутками. Однак навіть від такої пропозиції обласні чиновники не відмовилися. Зараз складаються списки сільгоспвиробників, яким потрібне пальне, і з ними “рівненські прохачі” відбудуть на Кременчуцький нафтопереробний завод, за яким безпосередньо закріплена область, вибивати обіцяну солярку. Її потреба для області, за попередніми підрахунками, становить 5-6 тисяч тонн.
До речі, назрівала криза і з коштами для придбання пального, адже 800 тисяч гривень, виділених раніше Мінагрополітики, з області зняли. Проблему після наполягань обласного керівництва вирішили розв’язати шляхом використання довгострокових кредитів, ліміт яких поки що не вичерпаний. Отож у товаровиробників, можливо, з’являться обігові кошти, щоб купити дизельне пальне.
Більшу зацікавленість у розв’язанні проблем вартості хліба, на думку Олександра Чуприни, повинні проявляти виконкоми міських рад, які, на перший погляд аж надто далекі від аграрних проблем. Адже, за великим рахунком, селянину байдуже, кому збувати вирощене… аби ціна влаштовувала. А ось про асортимент і ціну хліба у міських магазинах, насамперед, повинна дбати мерія.
