Із подарунками та привітаннями до Тучина поспішали випускники інтернату із різних років, освітяни й високопосадовці. Гості вдивлялися в обличчя один одного, щоб упізнати свого однокласника чи однокласницю. Більшість із них у цьому закладі свого часу не лише навчались, а й проживали.
— Випускники нашого закладу сьогодні відомі у суспільстві люди. Багато з них поживають в інших країнах світу і шлють вітання з Іспанії, країн Прибалтики, — розповіла директор КЗ “Тучинська спеціальна ЗОШ-інтернат” Рівненської облради Тамара Володимирівна Мичак. — Наша колишня учениця Людмила Шабаліна закінчила інститут культури, а для нас написала сценарій святкування 50-ліття рідного інтернату. Нещодавно дізналась, що наш випускник вступив до сільськогосподарської академії у Києві і таких приємних новин дуже багато.
Доки працівники інтернату приймали вітання із ювілеєм, колишні учні інтернату роздивлялись альбоми та віньєтки у прикрашеному повітряними кульками холі.
Володимир Федорович Дубич залишив стіни рідної школи ще у 1970 році, а сьогодні хоче побачити хоча б когось зі своїх учителів та однокласників.
Цього ж 70-го року із школи-інтернату випустилась Любов Савчук. Жінка сьогодні приїхала із села Суховоля Володимир-Волинського району Житомирської області.
— Приємно було побачити свою вчительку з математики, — усміхаючись, каже випускниця інтернату. — І байдуже, що вчителька мене не впізнала.
Про перше шкільне кохання у стінах інтернату згадала Надія Янчук, яка вже більше 30-ти років працює завідуючою Тучинського дитячого садочка “Дзвіночок”.
— Я тут навчалась у 69-72 роках, — каже пані Надія. — Пам’ятаю, як висаджували молоді деревця, а сьогодні це вже велетенські дерева, у тіні яких ховається інтернат. Приємно згадати і свою вчительку Надію Іванівну Климчук. Її наука допомогла мені свого часу вступити до педінституту. Нашим директором тоді був Леонід Гошовський, якого сьогодні зустріла в інтернаті. Ви уявляєте, йому сьогодні вже більше 80 років!
— Усіх своїх учнів важко впізнати, адже люди з віком змінюються, — каже колишній директор Леонід Андронікович Гошовський. — Колись тут навчались діти із неповних сімей та п’яти дитячих будинків Рівненського, Сарненського, Володимирецького району та Клевані. Та навіть коли не можу упізнати всіх колишніх учнів, які до мене вітаються сьогодні, мені приємно від того, що вони стали поважними людьми, а роки непростої вчительської праці пройшли недаремно.
