Початок війни підприємці-човники, як їх називали раніше, зустріли досить насторожено. Навіть лунали слова про те, що в Туреччину найближчим часом ні ногою — власне життя дорожче. Невизначеність перших днів змінилася обережним вичікуванням. Врешті-решт, на складах ще є запас курток, плащів й черевиків. І поки він не вичерпався, можна торгувати. До того ж значна частина цих товарів ввозиться з Польщі. У критичний момент, звісно, можна переключитися саме на європейських виробників.
Однак для місцевих закупників-продавців зміна країни імпорту — це серйозні втрати. За словами однієї з рівнянок пані Світлани, яка постійно закуповує товари в Туреччині, продукція там дешевша й вигідніша, аніж у Польщі. До того ж поїздка раз на місяць дає змогу купувати оптові партії одягу та взуття. До сусідньої Польщі їздити доводиться частіше. Звісно, їздять групами й великими автобусами або мікроавтобусами. Потім зберігають це все на власних складах. І можуть торгувати, поки не вичерпається запас.
Поки що до Туреччини їздити немає змоги. Місцеві підприємці кажуть, що виникли якісь заборони на кордоні й українців не пускають. Але люди стверджують, що перечекають цей несприятливий момент й знову поїдуть на закупки. Або ж попрямують до Хмельницького. Саме туди з’їжджаються продавці, які купують товар у східних країнах. Хоча за останніми даними, там порожньо — товарів з Туреччини немає.
Можливо, прогнозує пані Світлана, 10-20% рівнян й відмовиться від поїздок до країни, яка межує з Іраком, але навряд чи це буде масово — ніхто не хоче втрачати свій бізнес.
