У суботу, 8 серпня 2026 року, у столиці відбулася церемонія прощання з видатним волонтером, керівником та засновником пошукового загону «Плацдарм» Олексієм Юковим. 40-річний діяч присвятив понад чверть століття розшуку й евакуації тіл загиблих військових та цивільних громадян, повертаючи їхні імена та спокій родинам.
Життя легендарного пошуковця трагічно обірвалося 5 серпня в Лиманській громаді на Донеччині. Автомобіль, у якому він повертався після чергової місії з ексгумації тіл полеглих українських захисників, підірвався на ворожій міні.
Під прицілом ворожих авіабомб: чому прощання перенесли до столиці
Спочатку рідні й побратими планували провести церемонію вшанування пам’яті на рідній для Олексія Донеччині — у селі Микільському. Однак через загрозу цілеспрямованого удару російськими керованими авіабомбами (КАБ) по місцю скупчення людей захід довелося терміново скасувати та перенести прощання.
Через це офіційна заупокійна служба відбулася у київському Володимирському соборі. Панахиду за полеглим воїном і волонтером очолив предстоятель Православної церкви України митрополит Епіфаній.
Читайте також: У неділю Рівне попрощається з військовим та дитячим лікарем-анестезіологом Дмитром Сисонюком
Сотні соняшників та людські сльози на Майдані Незалежності
Після богослужбіння сотні людей — рідні, побратими, військовослужбовці та небайдужі громадяни — зібралися на Майдані Незалежності. Символом прощання стали соняхи та червоні троянди, які містяни несли до монумента Незалежності.
Під час церемонії дружина Олексія, Євгенія Калугіна, згадувала про виняткову виснажливість і небезпеку його щоденної праці, наголосивши, що для чоловіка кожен знайдений воїн був не просто безликою формою, а живою історією та чиєюсь долею.
«Він казав, що просто повинен це робити, що він їх відчуває. Він завжди казав усім, що обов’язково поверне їх додому», — поділилася спогадами про батька його донька.
Шлях від спорту до місії усього життя
Олексій Юков народився 9 вересня 1985 року у Слов’янську. Займався спортом, був тренером із таїландського боксу. Свій шлях пошуковця він розпочав ще підлітком, працюючи з рештками солдатів Другої світової війни.
З початком російської агресії у 2014 році він заснував Асоціацію дослідників військово-історичної спадщини «Плацдарм» і зосередився на евакуації загиблих із найгарячіших точок фронту, зокрема після боїв за Іловайськ. За час повномасштабного вторгнення силами його команди було знайдено та евакуйовано майже 4 тисячі тіл українських і російських військових, а також цивільних осіб.
Олексій працював безпосередньо на лінії зіткнення, неодноразово діставав поранення — у 2022 році під час чергового виїзду він підірвався на міні й втратив око, проте після відновлення одразу повернувся до роботи. У 2024 році за свою самовіддану працю він був нагороджений президентською відзнакою «Золоте серце».
Сьогодні суспільство виступає з ініціативою щодо надання Олексію Юкову найвищої державної нагороди — звання Героя України (посмертно) за його вагомий внесок у збереження пам’яті про полеглих захисників. Варто зазначити, що на сайті Президента було зареєстровано одразу дві петиції, одна з яких уже набрала необхідну кількість голосів.
Джерело матеріалу: Суспільне Новини, hromadske, lb.ua, Новини.LIVE.
Читайте також: У Рівному попрощаються із Захисником Сергієм Фомичем, якого понад рік вважали зниклим безвісти
