Робочий день закінчився. Щоб трохи зняти напругу, друзі запросили пограти в більярд. Зізнаюсь чесно, мій стаж більярдиста налічує поки що кілька місяців, тому я ще далеко не професіонал у цій грі. Тому прямуємо у більярдний клуб “Піраміда”, замовляємо стіл, беремо шари та киї — і вперед.
Від гри “хуліганів” до олімпійського вогню
Багато років більярд був, так би мовити, “вульгарною” грою. У фільмах радянських часів зображувалось, що у більярд грають злодії, хулігани та бандити. Згадати хоча б фільм “Місце зустрічі змінити не можна”, де сищик Гліб Жиглов знаходить кримінального авторитета “Копченого” саме в більярдній, де той грає на гроші. У ті часи доводилось грати десь у підвалах, інколи на серйозний фінансовий інтерес. Але, як запевняє Олександр Жлуктенко, справжній більярдист ніколи не грає на гроші.
“Реабілітація” більярду та його відродження як виду спорту почалось у 1988 році, коли була створена федерація більярду. Тоді цей вид дозвілля перейшов на спортивні майданчики. А на Рівненщині Асоціація більярдного спорту була організована 1999 року.
— Нині в нашій державі більярд пройшов становлення саме як вид спорту. Проводяться чемпіонат України, кубок України, чемпіонати Європи, — каже Олександр Жлуктенко. — На серйозних міжнародних змаганнях призові фонди на “снукері” (один з різновидів більярду — авт.) сягають 5-6 мільйонів фунтів стерлінгів. Цьогоріч у складі української делегації я їду у Пекін на Олімпійські ігри, де братиму участь у демонстраційних виступах з більярду.
Більярд є претендентом на статус олімпійського виду спорту, а перед входженням в “олімпійську сім’ю” на кількох олімпіадах мають пройти демонстраційні виступи, які б переконали, що це дійсно спорт, який має “світову прописку”. Можливо, вже в 2012 році олімпійські збірні поповняться командами з більярду.
Інтенсивно цей вид спорту розвивається й у Рівному. Є кілька серйозних клубів з якісними столами, на яких несоромно грати й титулованим гравцям.
— У нашому місті сьогодні чимало клубів, які дуже серйозно підійшли до цього виду спорту. Крім “Піраміди”, ще є, наприклад, “Класік” та “Карамболь”, — говорить власник більярдного клубу “Піраміда” Олександр Жлуктенко. — І дивлячись на те, як змінюється у людей інтерес та підходи до гри, сама прагматика більярду, можу сказати, що цей спорт розвивається семимильними кроками.
Більярдний клуб “Піраміда” має спортивну ліцензію Держкомспорту України та має право проводити спортивні змагання найвищого рівня. Клуб має три зали. Два великих, а якщо забажаєте відпочити тісною компанією, то до ваших послух невеликий, затишний зал на три столи. Загалом же в “Піраміді” встановлено 16 столів для “російського” більярду, три “американки” та є стіл для “снукеру”.
Якщо ж ви ще не майстер кия, то не засмучуйтесь, а завітайте у школу більярду, яка функціонує при клубі. До речі, заняття для дітей, студентів та представниць прекрасної половини людства — безкоштовні.
— Останнім часом зросла динаміка гри, починають грати молоді люди, а не лише затяті “більярдисти”, — веде далі пан Олександр. — Чемпіоном області у нас став тринадцятирічний гравець Андрій Люльчик.
Російський чи “американка”
Чомусь так склалось, що у Рівному серед чоловіків більш популярний російський більярд, ніж так звана “американка-pool”. Чомусь вважається, що “американка” — це жіноча гра.
Ті, хто грає в російський більярд, часто говорять: “а що мені забити шар в цю лузу…”. Дійсно, якщо в російському куля має діаметр 68,5, а луза ширину 72 міліметри. В “американці” ж куля має діаметр 60, а луза має ширину 122 міліметри.
— У російському важче забити шар, тому він і приносить більш моральне задоволення, — пояснює Олександр Жлуктенко. — Але якщо в “американку” грати за всіма правилами, то це менш цікава та видовищна гра, де будь-яка помилка може стати фатальною.
Мабуть, у попурярності російського більярду є ще й ментальна причина. Слов’яни ніколи не шукали легких рішень, мабуть, саме тому російський більярд дуже популярний саме у слов’янських народів, країнах колишнього СРСР та серед діаспори США, Канади та Ізраїлю.
Більярд – душевний спокій та здоров’я
У людини є безліч усіляких проблем та турбот, але коли вона приходить грати у більярд, всі питання відходять на другий план. Занурюєшся у гру, і світ навколо тебе стає іншим: спокійним, виваженим, азартним. Усі проблеми світу тануть на фоні білих шарів на зеленому сукні, а красиво забитий шар піднімає адреналін.
Більярд, до всього — це ще й лікування. Існує історія, що коли у Йосипа Сталіна почав сідати зір, то лікарі йому порадили грати в більярд. Виявляється, це одна з найкращих вправ для очей. Гравець, оцінюючи ситуацію на столі, прицілюючись по шару, змушує око постійно змінювати фокус: дивитись то ближче, то далі. Це тренує очний м’яз. Особливо це корисно людям, які працюють з комп’ютерами чи багато читають. Вони постійно дивляться на одну дистанцію і око втомлюється, а більярд дозволяє “розім’яти” зір, це прекрасний тренажер для зору.
А ще ця гра — чудова фізкультура. За одну годину гри людина проходить до трьох кілометрів навколо столу, нагинається в середньому до ста разів та дає навантаження м’язам плечей та рук. Мабуть, саме тому більярд є популярним серед ділових людей. Адже часу на спортзал не завжди вистачає, а за більярдним столом можна поспілкуватись з друзями, провести переговори, відпочити та підтримати фізичну форму власного тіла — чотири в одному. Тому не вагайтесь, а прямуйте у більярдний клуб та беріть кий. Переконаний — ви не пошкодуєте.
![]()


