Мотокрос збирав не лише гонщиків зі всього Радянського Союзу, але й багатьох майстрів фотографії, які із задоволенням фіксували миттєвості гонок і потім проводили своєрідні фотозмагання – бліцтурніри фотографів. Владлен Дроботько неодноразово потрапляв до числа переможців цих змагань і фотографував поруч із всесвітньовідомим фотографом Янісом Глейздом (Латвія). Всі світлини авторського ручного друку.
ЩО: Персональна фотовиставка Владлена Дроботько (Луцьк) “Мотокрос “Вадугунс” на трасі “Білий олень”
ДЕ: ресторан готелю “МИР”
КОЛИ: 6 серпня, вівторок, о 15:00
Про автора:
Мала батьківщина фотохудожника – місто Костянтинівка Донецької області. До світу фотомистецтва долучився, працюючи на заводі, – саме там познайомився з фотоапаратом «Мир» та з цікавістю почав його вивчати. Першу плівку допоміг проявити менший брат, рентгенолог, у каструлі в підвалі. Майже у 30 років почав самотужки через книжки, журнали та контакти з іншими аматорами поглиблювати й удосконалювати свої знання. Згодом, через кілька років, став членом фотоклубу «Промінь», який пізніше й очолив.
У ті часи було багато ентузіастів фотосправи серед людей з різними спеціальностями, закоханих у мистецтво фотографії. Владлен Дроботько був одним із них. Він приймав участь в обміні фотовиставками серед клубів «Українське кільце», республіканських та всесоюзних виставках, семінарах, виїздах на пленери. Одним із захоплюючих змагань серед фотографів став мотокрос у Латвії на трасі «Білий олень». Змагалися не тільки мотогонщики різних мотоклубів, але й фотографи з усіх куточків Союзу. Пізніше проводилися бліцтурніри для фотографів, серед яких було чимало титулованих учасників. За 5-6 років поїздок на мотокрос у Латвію фотоклуб теж став лауреатом в 1978 році.
«Для мене фото – це захоплення, хобі, хоча за освітою та професією я вчитель фізичного виховання, – каже Владлен Дроботько. – Хороший фотограф повинен мати добрі знання, бути освіченою людиною та мати високі моральні якості. Поєднання хорошої пам’яті, набутих знань, вміння їх застосовувати та фізична витривалість – складові вдалої «зупиненої миті». Світлина заслуговує глядацьких симпатій тоді, коли вона викликає у свідомості людини експресивні емоції, враження, будить думку та не залишає її байдужою. Хороша світлина буде жити і жити. І ось тоді її можна назвати твором мистецтва».
Досі фотографує тільки на плівку!
