Оригінальне дійство, яке справляли наші предки в останні дні Масниці, відтворили у фотофільмі «Не женився єси, то колодку носи». Популярний обряд у музичній обробці гурту “Джерело” Рівненського державного гуманітарного університету презентували в останній день перед початком Великого посту.
Під час запису диску, у музичному оформленні обряду використано колодчані пісні, та веснянки, які були записані в різних регіонах нашої України, зокрема на Рівненщині, Волині, Житомирщині, Вінниччині, Поділлі, Чернігівщині. Веселі пісні змінювались жартами, гаданнями та іскрометною музикою у виконанні гурту «Хутірські музики» РДГУ.
Під час презентації глядачі могли познайомитись із особливостями давнього українського звичаю, якому притаманні різноманітні обряди, гостини, гуляння.
– Молодь в складчину влаштовувала вечорниці, де під час гулянь прив’язували колодки-поліна тим парубкам і дівчатам, які не одружилися в попередні м’ясниці, – розповідає керівник гурту “Джерело”, доцент кафедри музичного фольклору РДГУ Раїса Цапун. – Щоб відкупитись від молодіжної громади, «винуватці» ставили могорич. Заміжні жінки влаштовували складніший обряд, під час якого одна з них імітувала народження Колодія (ним було звичайне поліно), якому давали ім’я, справляли родини, хрестини, а в кінці імітували поховання.
Як розповіла пані Раїса, готуючись до Великого посту, в останній день Масляної годилося йти до родичів і сусідів та просити прощення за провини. Перед початком Посту також поминали померлих.
– Це так звані «зимові діди», – продовжує фольклорист. – У понеділок справляли «полоскозуб». Полоскали зуби горілкою, закушуючи прісними коржами та картоплею в лушпинні, приказуючи: «Не завжди ж котові масляна».
