У Рівному військовослужбовці, які проходять стаціонарне лікування, вчаться тренувати пам’ять та концентрацію за допомогою спеціальних вправ. У межах проєкту «Пам’ять без меж» захисники опановують «Палац пам’яті», запам’ятовують десятки зображень і працюють над увагою та мисленням. Із десяти запланованих занять уже відбулися три.
Війна залишає по собі не лише видимі рани. Пережиті травматичні події, мінно-вибухові ушкодження, тривале перебування в умовах небезпеки та постійне напруження можуть впливати й на когнітивні функції людини. Комусь стає складніше зосередитися, хтось помічає, що важче запам’ятовувати нову інформацію, відтворювати потрібні слова чи утримувати увагу на одному завданні.
У таких ситуаціях важливою складовою комплексної підтримки стає робота над відновленням і розвитком пізнавальних навичок. Один із проєктів, спрямованих саме на цей напрям, реалізовують у Рівному на базі КП «Рівненський обласний центр психічного здоров’я населення» РОР. Йдеться про проєкт «Пам’ять без меж» — цикл із десяти занять для військовослужбовців, які проходять стаціонарне лікування у закладі. Його авторка та реалізаторка — Марія Вискорко, сертифікована тренерка з мнемотехніки та ейдетики, фахівчиня з розвитку персоналу й психологічної підтримки.
У цьому ж закладі для відновлення військовослужбовців застосовують й інші методики, зокрема іпотерапію — заняття з кіньми.
Чому тренування пам’яті важливе для військових
Після травматичного досвіду або тривалого стресу людина може зіткнутися з труднощами, які раніше здавалися їй зовсім не властивими. Стає складніше зосередитися на розмові, пригадати потрібну інформацію, швидко опрацювати нові дані чи виконати кілька послідовних завдань.
Такі зміни можуть викликати роздратування, невпевненість у собі та відчуття безпорадності. Особливо тоді, коли людина звикла покладатися на власну пам’ять, швидкість мислення та здатність швидко ухвалювати рішення.
Саме тому проєкт «Пам’ять без меж» не зводиться до звичайного тренування пам’яті. Його завдання — запропонувати військовослужбовцям практичні інструменти для роботи з увагою, запам’ятовуванням, відтворенням інформації та мисленням. Важливо, що вправи відбуваються у доступному форматі, а учасники мають можливість поступово пробувати різні підходи й помічати власний прогрес.
Авторка проєкту Марія Вискорко розробляє адаптивні системи розвитку пам’яті, уваги та швидкісного засвоєння інформації з 2017 року. Вона сертифікована тренерка з мнемотехніки й ейдетики, а також має практичний досвід проведення занять із нейрореабілітації та відновлення пам’яті для військовослужбовців — уже понад два роки працює в цьому напрямі.
«Я добре розумію, що відбувається з людиною, коли після мінно-вибухової травми чи тривалого напруження їй стає складніше запам’ятовувати, зосереджуватися або швидко опрацьовувати інформацію. У таких випадках звичні способи навчання, як-от багаторазове повторення чи спроби запам’ятати все лише за допомогою логіки, можуть не давати бажаного результату, а натомість викликати втому та фрустрацію.
Невдачі з пам’яттю після травм чи хронічного стресу — це не втрата вашого потенціалу, а тимчасовий захисний режим нервової системи. Моє завдання як тренерки — дати інструменти, які допомагають обходити когнітивні блоки, знаходити доступні способи роботи з інформацією та поступово повертати відчуття контролю над власними думками й життям», — пояснює Марія Вискорко.
Позаду вже три заняття: що тренують учасники
Проєкт «Пам’ять без меж» передбачає десять зустрічей, кожна з яких має власні завдання та практичні вправи. Позаду вже три заняття. Вони стали для учасників можливістю спробувати нові техніки, перевірити власні здібності й відкрити незвичні способи роботи з інформацією.
Під час занять військовослужбовці знайомляться з різними методами когнітивного тренування. Зокрема, вони:
- розвивають концентрацію та вчаться довше утримувати увагу на певному завданні;
- опановують техніку «Палац пам’яті», яка допомагає запам’ятовувати інформацію за допомогою асоціацій і візуальних образів;
- виконують вправи на відтворення 40 зображень і запам’ятовування послідовності з 10 слів;
- тренують уяву, образне та творче мислення під час індивідуальних і командних завдань.
Одна з особливостей таких методик — можливість використовувати не лише логічне мислення, а й асоціативне та образне сприйняття. Інформація, яку потрібно запам’ятати, перетворюється на знайомі образи, історії чи певні послідовності. Завдяки цьому учасники вчаться знаходити власні способи її кодування та відтворення.
«Палац пам’яті», наприклад, ґрунтується на створенні уявного простору, у якому людина розміщує образи, пов’язані з потрібною інформацією. Щоб пригадати її, достатньо подумки пройти знайомим маршрутом і відтворити те, що було там розташовано. Такий підхід робить процес запам’ятовування більш наочним і творчим.
Важливим показником зацікавленості учасників є те, як вони виконують завдання з кожною наступною зустріччю. За спостереженнями тренерки, військовослужбовці дедалі впевненіше працюють із вправами та пригадують інформацію, з якою вже мали справу раніше.
Гумор, командна робота та маленькі перемоги
Когнітивне тренування — це не обов’язково складний процес із постійним зосередженням і напруженням. У межах проєкту є місце для командної взаємодії, жвавого обговорення, несподіваних ідей і навіть гумору.
Учасники не лише виконують індивідуальні завдання, а й допомагають одне одному, разом шукають асоціації та способи пригадати потрібну інформацію. Груповий формат дає змогу побачити, наскільки по-різному люди сприймають одне й те саме завдання, та скористатися досвідом інших.
Груповий формат використовують і в інших програмах підтримки: раніше ОГО розповідало про безкоштовні заняття з психологічної допомоги військовим у Рівному.
За цими короткими відгуками — значно більше, ніж просто оцінка вправ. Це зацікавленість, жива комунікація, готовність пробувати нове та бажання повертатися до інтелектуальних завдань. А можливість посміятися, пожартувати й відчути себе частиною команди також має значення під час лікування та відновлення.
Когнітивне тренування є одним із напрямів комплексної підтримки військовослужбовців. Воно створює умови для розвитку та підтримання пізнавальних навичок, допомагає практикувати концентрацію, запам’ятовування й відтворення інформації.
Водночас важливим є не лише виконання конкретної вправи чи кількість правильно відтворених зображень. Значення має сам процес: спробувати інший спосіб розв’язання завдання, не зупинитися після першої невдачі, побачити, що певна техніка працює саме для тебе, і поступово відчути більше впевненості у власних можливостях. Групові заняття додають до цього ще один важливий компонент — спілкування та взаємну підтримку. Учасники взаємодіють, обмінюються ідеями, разом долають інтелектуальні виклики. Це допомагає створювати атмосферу, у якій можна не боятися помилятися, ставити запитання та пробувати знову.
Попереду в учасників «Пам’яті без меж» ще сім занять. На них чекають нові методики, завдання та вправи, які дадуть змогу продовжити знайомство з можливостями власної пам’яті й мислення.
