На сцені Вікторія з’явилась у довгій темній сукні та радянській фуражці. Вона стояла на стільці, а низ сукні був прив’язаний до стільця скотчем.
На запитання, чому саме такий головний убір вона обрала, Вікторія пояснила:
— Там у вірші йшлося про владу однієї людини над іншою, і я в ході перформансу керувала діями Насті (партнерка Вікторії по перформансу Анастасія Люшина — авт.). Я хотіла показати це. Взагалі, коли цей вірш приходив мені в голову, я подумала, що у мене за хвора голова. Він не несе якусь певну думку, у ньому багато думок.
У Рівному завершилась “Мистецька тусовка “Духовка”
Анастасія, а потім і сама Вікторія, у ході перформансу малювали на спині ще однієї акторки, Тетяни, яка не лише дозволила використати свою спину як мольберт, а й терпіла біль, сідаючи на букет троянд із шипами на початку вистави:
— Мені сподобалося, як на мені малювали, — поділилася враженнями акторка МЕТРу Тетяна Шандрук. — Якщо чесно, був такий кайф, всередині все завмерло і просто було класно. А коли сідала на троянди, то дуже добре відчула на собі шипи, і їх там було багато. Але зараз уже нічого не болить. Як каже наш режисер Паша Осіпов (режисер МЕТРу — авт.): “Актору потрібно рости і потрібно постійно ламати себе, аби досягнути якихось вершин”. Наскільки я чула по залу, глядачі отримали задоволення — і це дуже приємно.
— Ідея перформансу — абсурд, — розповіла автор перформансу Вікторія Ікрова. — Я нічого не намагалася передати, я просто намагалася передати, як я мислю, мій внутрішній світ. У нас навіть репетицій не було. Те, що ми вийшли і зробили — це була імпровізація.
