Учора біля кіноцентру “Ери” було спекотно не тільки через палюче сонце. Місцеві громадські та політичні активісти позували на камери з агітаційними плакатами на кшталт “Рівне – не місце для московських кіно-експериментів!”.
Біля входів у кінотеатр топталися правоохоронці. Журналістів – з горем пополам – проакредитували та пустили до зали. (Такий “жорсткий контроль керівництво “Ери” пояснило боязню, що хтось із активістів може навмисне пошкодити екран чи оснащення кіноцентру).
У холі “Ери” генеральний директор мережі кінотеатрів «Мультиплекс» Анатолій Базильчук та голова Рівненської МО УНП Роман Коваль влаштували справжню “інтелектуальну битву” (якщо це так можна назвати) з приводу етичності та моральності показу такого “українофобського” фільму. Врешті кожен з них, як-то зазвичай буває, лишився при своїй думці.
Примітно, що частина журналістів дослухалась до закликів пікетувальників і таки не дивилася фільму. Більшість (серед них, до речі, і правоохоронці, і ті ж пікетувальники :)) переглянули стрічку.
Втім, ні до чого не призвело і обговорення фільму після показу. Одні побачили у фільмі заклик до героїзму, інші – паплюження образу українця.
Хоча, з іншого боку, хіба це вже має значення? За словами Анатолія Базильчука, демонструвати фільм у Рівному все одно не будуть – термін дії ліцензії на комерційний його показ закінчився. І пообіцяв: якщо українські політичні активісти знімуть свій, “як то було по-справжньому”, історичний фільм – його обов’язково покажуть у їхньому кінотеатрі.
Від автора:
Дві сторони медалі.
За моєю інформацією, коли афішували показ фільму у кінотеатрі, квитки на нього практично не продавалися. Коли ж місцеві “доблесні” активісти влаштували цю показову боротьбу з російською пропагандою – цікавість до фільму зростала у геометричній послідовності. За цей у час в інтернеті цей фільм вже подивилися десятки тисяч українців. Це значно більше, ніж його могли б побачити в кінотеатрі. За що ж тоді боролися?
