Для експерименту було обрано 10 закладів харчування, міський наземний транспорт, залізничний та автовокзали. На присутність мови перевірялись вивіски, меню, розклади руху та мова спілкування.
Транспорт. Чесно кажучи, самій дивно, але на відміну від попередніх років, коли на маршрутних таксі переважали написи: Ж-Д вокзал, базар і т.п., сьогодні це вже цілком коректні україномовні вивіски з напрямками руху.
Звертаючись до водія українською, такою ж отримуємо відповідь. Щоправда, грамотність висловлювань залишається не на найвищому рівні. Користуючись маршрутними перевезеннями разів 3-4 на день, я постійно маю змогу оцінити не лише різні напрямки, але й ставлення до людей. Хочу відзначити, що перед категорією “з посвідченням” тепер уже не зачиняють перед носом двері та не виштовхують з транспорту, намагаються підвести. Не раз помічала, коли таких пасажирів у салоні більше, ніж двоє. Не знаю, чи то водії такі траплялись… чи то маршрути.
Була свідком і категоричної відмови, але тільки тоді, коли в салоні вже є пільговики. Якщо ви заблукали та потрапили не на свій маршрут, вам завжди підкажуть, як краще дістатись потрібного місця, якщо пощастить, то навіть грошей не візьмуть. Мені пощастило.
Взагалі маршрутка – це весело, особливо на наших дорогах. Це “американські гірки” – і квиток тільки 2 гривні! Незважаючи на україномовні напрямки руху, всередині транспорту і досі можна зустріти вивіски: “Шановні пасажири, не мусоріть в салоні! Сумки на стульчики не ставте. Розраховуйтесь копійками”.
Хоч водіїв постійно називають злими та похмурими дядьками, згадайте скільки разів вони ризикували та зупинялись “на світлофорі”, дозволяючи вам швиденько вискочити, бо ж ви вже 15 хвилин як на роботі маєте бути. А щоб вам наступного разу так само добре було їхати, не забувайте дякувати, виходячи з транспорту. Погодьтесь, кожному приємно почути добре слово за повсякденну роботу. 🙂
Залізничний та автовокзали також тримають марку. Тут можна не лише побачити україномовні вивіски та розклади руху, але й поспілкуватись рідненькою. Хоч, можливо, в усьому цьому українському позитиві ми не помічаємо і важливих недоліків. Уявіть себе на місці туриста, який вперше в місті та розмовляє лише англійською.
Зорієнтуватись, куди та як їхати дуже важко, хоч це і невелике місто. А якщо у вас ще й машини власної немає та вам потрібно їхати громадським транспортом?! Спробуйте допитатись у когось посеред вулиці, як вам кудись дістатись. І дай Бог, щоб ви не поспішали!
Відшукати правильний напрямок у такому випадку буде непросто. Може, й добре, що Євро в Рівному не буде.
Загалом, проїхавшись містом, приємно чути українську, приємно знати, що ти на Заході і не треба пристосовуватись до когось. Єдине, що хотілося б бачити – пристосування до євростандартів, які стосуються транспортних перевезень. Мова йде не про ціну, а про комфорт мешканців міста та приїжджих.
Заклади громадського харчування. Перевіряючи на українську приналежність заклади громадського харчування, хочеться відмітити, що Рівне “говорить українською”. З десяти обраних кафе та ресторанів практично всюди до вас звертаються рідною мовою. Те саме стосується і мови вивісок та меню. Інша справа те, як вас зустрічають у кожному кафе окремо… Чи то так щастило, чи то дійсно в Рівному живуть українці, але лише одного разу спілкування велося російською, і то в результаті розмови працівник кафе все ж намагався розмовляти ламаною, та все ж українською.
Тільки два заклади з обраних підряд десяти на центральній вулиці міста мали вивіску латинською мовою. Що стосується меню, то україномовний варіант є всюди, чого, на жаль, не скажеш про наявність англомовного меню. Приємно завітати до закладу, де персонал зустрічає вас з усмішкою, закладу, де вам не лише дають меню зрозумілою та рідною мовою, але й можуть щось підказати та порадити. Тому важливо, аби за відсутності англомовного меню була можливість спілкування з клієнтами іноземною мовою.
На жаль, мені відомі неодноразові історії про те, як офіціант в кафе і двох слів зв’язати “обов’язковою для вивчення” в школі англійською не може. Часто гостям з-за кордону лишається всього два варіанти: користуватись послугами перекладача, або ж самому вчити українську. В той же час, щиру українську мову почути так само складно.
У такого місцевого огляду також є свої неточності. Незважаючи на присутність української мови у місті, немає гарантії, що мені просто пощастило натрапити на україномовний персонал.
Чи не в кожному кафе сьогодні працюють люди, які спілкуються суто російською, але працюють позмінно. Крім того, якби експеримент проводився дещо в іншому ракурсі, і в кафе я зверталась би російською, то українська, можу побитись об заклад, в результаті була б менш вживаною.
Жоден огляд вживаності мови не повинен впливати на власний вибір. Якою б мовою ви не розмовляли, завжди варто залишатись ввічливим та толерантним, мати взаємоповагу. Одним із секретів взаєморозуміння є щира усмішка, яка долає будь-які мовні бар’єри.
Хай вам завжди смакує українська!
