У самому серці Рівного, у «Затишній книгарні», днями відбулася атмосферна творча зустріч з рівненською письменницею, поетесою, перекладачкою та бардом Валентиною Люліч. Подія зібрала охочих до мистецтва рівнян — дітей, дорослих, мами з малечею. Але головною родзинкою стало те, що учасники не просто слухали письменницю — вони малювали кавою.
«Це була не просто зустріч, це було щось дуже особисте. Моменти, коли ти малюєш не пензлем, а душею. А замість фарби — кава. Це такий новий спосіб прожити аромат, смак, емоцію», — ділиться враженнями Валентина Люліч.
Під час зустрічі йшлося і про одну з її найвідоміших книжок — «Казка з ароматом кави». Це не просто дитяча історія — це глибока філософія про щастя, мрії й чутливість до світу, втілена у словах та малюнках.
«Ідея книги народилася, коли на одному з фестивалів мені подарували дві кавові зернини. Сказали: “Посади їх — вони проростуть”. Я не посадила їх у землю. Я посадила їх у свої думки. Із цього й виросла моя казка», — розповідає Валентина. — «Потім подумала — ну вона ж повинна пахнути. І почала малювати. Саме кавою. Ілюстрація за ілюстрацією. Це був щоденний процес. І згодом кожна сторінка стала не просто малюнком, а ароматом».
Майстер-клас малювання кавою став для багатьох справжнім відкриттям. Учасники зізнавалися, що це не про техніку, а про внутрішній стан. Це — терапія.
«Малювання кавою — це про стан душі. Коли ти береш пензлик, занурюєш його в каву, ти ніби вчишся зупинятися, вдихати момент, відчувати. Малювати щастя. Малювати те, що насправді важливе», — пояснила Валентина.
Гості мали змогу переглянути оригінальні кавові ілюстрації до книги, придбати примірники «Казки з ароматом кави», а також просто поспілкуватися з авторкою за чашкою справжньої ароматної кави.
Але на цьому Валентина Люліч не зупиняється. Вона поділилася, що працює над новою повістю для підлітків 9–14 років. Це вік, коли діти часто втрачають інтерес до книжок. Тому її новий твір матиме назву — «Книга, яку не хочеться читати».
«Це вік, коли діти або вже, або ще не читають. А я хочу написати історію, яку відкриєш — і не зможеш відірватися», — зазначає письменниця.
Окрім прози, Валентина активно працює у сфері поезії та авторської пісні. Її твори глибоко емоційні, часто народжуються з реальних діалогів, як от вірш «Це місто ніколи не стане моїм», написаний після розмови з вимушено переселеною жінкою.
«Я запитала її: “Може, Рівне стане для вас новим домом?” А вона відповіла: “Це місто — не моє рідне, де я прожила багато років, на жаль, тому воно ніколи не стане моїм”. Ці слова проникли до глибин душі. І я написала вірш “Це місто ніколи не стане моїм”. А зараз пишу на нього пісню», — розповідає авторка.
На завершення зустрічі Валентина Люліч звернулася до гостей з теплими словами:
«Знаєте, нині такий час, коли ми вчимося жити — вчимося бачити життя, відчувати його справжню глибину. Українці сьогодні, як ніхто, розуміють, що треба цінувати кожен момент, адже завтра може й не настати або бути зовсім інакшим. Тож хочу побажати кожному з вас — бути щасливими тут і зараз, навчитися відчувати та цінувати кожен момент у житті, адже саме в цьому і полягає справжня сила і краса нашого буття».
Захід став справжнім святом для душі: поєднанням слова, аромату, мистецтва і тепла, яке ще довго грітиме серця його учасників.
