Випускник спеціальності “Театральна режисура” художньо-педагогічного факультету РДГУ Олександр Храпаченко загинув на вулиці Інститутській у центрі Києва вранці 20 лютого 2014 року від кулі снайпера, що потрапила у ключицю, пройшла легені та застрягла у печінці. Смерть настала миттєво…

– Наш Саша був серед тих хлопців, які свідомо йшли на смерть, знаючи, що ідуть за Україну, щоб побороти диктатуру мракобісів, україноненависників, корупціонерів, – сказав, відкриваючи пам’ятну дошку, ректор Рівненського державного гуманітарного університету кандидат історичних наук професор Руслан Постоловський. – Це не були жертви Майдану, як зараз часом можна почути – це були герої Майдану. Пам’ять Саші Храпаченка в нашому університеті вшанували не лише відкриттям дошки – ще раніше в нас відкрили меморіальну аудиторію на його честь, а нещодавно ректорат заснував декілька стипендій імені Олександра Храпаченка для студентів спеціальності “Режисура”.

Обставини загибелі

За повідомленням Володимира Пастушка (члена сотні «Волинська Січ», до якої також належав Олександр Храпаченко), Олександра Храпаченка було вбито пострілом з готелю «Україна», на останній барикаді по вулиці Інститутській. З цієї ж сотні всього загинуло шість чоловік та десять було поранено.

В одному з інтерв’ю Володимир Пастушок розповів про обставини загибелі Олександра Храпаченка так: “Ми із ним були найкращими друзями. Зараз багато невідомих осіб розповідають про те, що вони теж із ним були постійно на Євромайдані (зараз багато «майданівців» познаходилось). А тоді до нашої рівненської компанії входили: я, Храпаченко, Едуард Гриневич, Іван Городнюк («Месник»), Євгеній Перев’язко («Шаула») . Саша загинув у бою. Він був на передостанній барикаді за Жовтневим, нам з Шаулою довелося побігти униз по їжу, бо зранку нічого не їли, а сили нам були дуже потрібні, адже із хвилини на хвилину міг розпочатися наступ «Беркута». Коли я повернувся, то він був уже на першій барикаді зверху, керуючи захистом. Я чомусь тоді відчував, що уб’ють мене, а не його, і ходив там на повен зріст. Він, побачивши це, гукнув: «Пісне! Пісне! Заляж, не геройствуй!». І це були останні його слова, після цього я впав, а далі почув постріл, і …все. Що відбувалося потім, не дуже добре пам’ятаю, бо плакав, кричав, словом, істерика…”

Поховали Олександра Храпаченка 23 лютого 2014 року у Рівному на кладовищі “Нове” поряд з іншими загиблими героями Небесної сотні. 21 листопада 2014 року Олександр разом із іншими героями Небесної Сотні був посмертно удостоєний звання Героя України. В грудні 2014 року в рівненській ЗОШ №19, яку закінчив Сашко, встановили пам’ятну дошку на його честь. Нині – вшанували встановленням меморіальної дошки в університеті, випускником якого він був.

Спогади про Героя

– Сашко не був відмінником, але в ньому був своєрідний творчий неспокій, він не давав спокою ні собі, ні нам, – пригадує свого випускника завідувач кафедри театральної режисури РДГУ кандидат педагогічних наук доцент Володимир Богатирьов. – В останній виставі, де він зіграв, Сашко вимовив пророчі слова: “Ти цілуєш мене, країно, твої губи – в моїй крові…” Тоді про Майдан і не думали…

– Я горджусь, що навчався разом з Героєм, – каже друг загиблого Ельдар Магомедов. – Певно, так розсудив Всевишній, що Саші судилося загинути за Україну. Пам’ятну дошку на честь мого друга відкривають у день пам’яті героїв Небесної Сотні, але я вважаю, що таким днем повинен бути кожен день. Хлопці загинули не просто в боротьбі проти Януковича, вони хотіли, щоб ми всі мали гідне життя на нашій українській землі.

До теми:
ВІДЕО: Фільм про Героя Небесної сотні рівнянина Олександра Храпаченка
Загиблому на Майдані рівнянину Олександру Храпаченку присвятили відео
ФОТО – Хто вони – рівненські Герої Небесної сотні