18 років тому вона пов’язала своє життя з медициною. Відтоді бачить покликання медсестри в тому, щоб допомагати людям. На її думку, для одужання пацієнта психологічна підтримка потрібна так само, як ліки. «Медицина – це моє. Якби я цього не відчувала, то й не обрала б цю професію, – каже жінка. – Коли бачиш вдячні очі та чуєш щирі подяки пацієнтів навіть за те, що ти просто з ними поговорив, не кажучи про те, що зробив для них, то одразу й настрій поліпшується. За це й подобається мені моя робота, за можливість робити людям добро».
12 травня – День медичної сестри
Цього року старша медсестра кардіологічного відділення № 3 центральної міської лікарні Людмила Лук’янчук стала переможницею обласного конкурсу медичних сестер.
У цьому професійному змаганні оцінювали не лише теоретичні знання, але й практичні навички з терапії, хірургії та педіатрії. «За весь час, що я працюю в медицині, це найбільша відзнака моєї роботи», – каже краща медсестра області. Але цю відзнаку вона заробила власним розумом, вмілими руками та високою кваліфікацією.
Старша медсестра педіатричного відділення № 1 Рівненської міської дитячої лікарні Марія Романуха ось уже 40 років працює в цьому закладі.
У її відділенні завжди порядок і дисципліна. Колеги цінують її як професіонала своєї справи, яка з радістю ділиться з ними своїм досвідом. Відгукуються про неї як про неймовірно добру і світлу людину, яка може вилікувати пацієнта своєю щирою усмішкою.
Вітаємо медсестер Рівненщини з професійним святом!
– Мабуть, бути медсестрою – моє покликання. Якби повернути час назад, то нічого у своїй долі не змінила б, – каже Марія Романуха. – Чому обрала саме цю професію, вже й не пригадаю. У селі Жильжа Костопільського району, де я народилася, була фельдшер Ніна Петрівна. Її роботою я захоплювалася з дитинства. Після закінчення Рівненського медучилища отримала розподіл у Рівненську дитячу міську лікарню. І ось уже з 1976 року тут працюю.
Чи це збіг, чи доля така, але перший запис у трудовій Марії Василівни поставили 1 червня – у День захисту дітей. Саме з дітьми працювати найкраще, переконана Марія Романуха. У роботі їй найбільше подобаються вдячні посмішки дітей.
Тепер вона – головна медсестра Центру первинної медико-санітарної допомоги «Центральний». А вирішила піти в медицину ще в школі. Руслана Войтович на власному досвіді переконалася, що хворим необхідна увага і допомога – у дівчини хворіла бабуся, якій потрібен був догляд. Руслана досі пам’ятає вдячні очі старенької, котра дуже цінувала ті години, які внучка проводила біля ліжка хворої.
«Жодного разу я не пожалкувала, що обрала цю професію, – каже медсестра. – Адже медицина формує такі риси характеру, як щирість, доброзичливе ставлення до людей. Дуже люблю свій колектив. Медпрацівники наші – згуртовані, завжди готові прийти на допомогу одне одному та пацієнтам».
Ця життєва позиція Руслани Войтович була помічена: у 2008 році вона отримала міську відзнаку «Жінка року» в номінації «Жінки – працівники сфери охорони здоров’я».
Минуло ось уже понад чотири десятки років відтоді, як Леся Савчук присвятила себе медицині. Закінчивши 1972 року Костопільське медичне училище, вона прийшла за розподілом у Рівненську міську лікарню, де пропрацювала тридцять років. Нині Леся Савчук – старша медсестра амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 2 Центру первинної медико-санітарної допомоги «Північний».
Леся Миколаївна обрала собі професію, яка справді є для неї покликанням від Бога. Про те, що не помилилась у своєму виборі, свідчать хороші відгуки про неї колег і пацієнтів. Незважаючи на те, що бували і недоспані ночі, і різні екстремальні ситуації, все компенсується результатом її роботи.
– Був випадок, коли ще працювала в центральній міській лікарні, – пригадує Леся Миколаївна. – Ми втрьох йшли з роботи на тролейбусну зупинку на площі Перемоги, чекали 4-й тролейбус, щоб їхати додому. Підходимо, а на зупинці лежить чоловік. Ми його, непритомного, поклали на лавку. Почали робити штучний масаж серця. Поки приїхала швидка, я серце «завела».
У хворого діагностували повторний інфаркт міокарда.
Свої сили Леся Миколаївна відновлює в самодіяльному вокальному ансамблі «Вишиванка», засновником якого вона є. Лікарі, медсестри, санітарки у вільний від роботи час виконують українські народні пісні. Цей ансамбль знають далеко за межами медзакладу.
Вона – старша медична сестра четвертої амбулаторії Центру первинної медично-санітарної допомоги «Ювілейний». Валентина Дука прийшла в педіатрію відразу з медучилища, за покликанням, 23 роки тому.
Хотілося допомагати хворим діткам не словами – справами. А в цій амбулаторії медсестри саме цим і займаються – навчають мам, в яких от тільки-тільки народилось немовля, як його пеленати, вигодовувати, дотримуватися правильного режиму дня, робити з перших днів життя масаж, гімнастику, щоб зберегти і зміцнювати здоров’я малюка.
Тепер у підпорядкуванні Валентини Дуки понад 40 медсестер. Оглянути відділення, організувати роботу так, щоби медсестри вчасно й правильно виконували призначення лікарів, і кожній підказати та допомогти в роботі – така її щоденна турбота. Робота ця не знає вихідних, та це її улюблена робота.
Вона – медсестра з лікувальної фізкультури Рівненського міського територіального центру соціального обслуговування. Щоденні пацієнти Ірини Корній – старенькі одинокі підопічні терцентру, ті, для кого цей дім – родина, опора й розрада.
У залі, де проводять лікувальні тренування, в рядочок вишикувалися сучасні спортивні тренажери. Коло стіни – велика шведська стінка, а на підлозі – килим із орнаментами, неначе вдома. На стільчиках – домашні, сплетені із клаптиків різнобарвні килимки, на столику – весняні квіти.
– Сім років поспіль, день у день, лечу на цю роботу, як на крилах, – зізнається Ірина Корній. – Для підопічних наші заняття тут – не тільки спорт, але більшою мірою – клуб за інтересами та коло добрих друзів. Ця атмосфера виліковує такі хвороби, в яких медицина опустила б руки! Бо фізкультура – це і гарне самопочуття, і гарний настрій. Я поки що не чула, щоб якась пігулка замінила рух людині, а фізкультурою пігулку замінити можна!
Часом кажуть, що старші люди всім незадоволені, все їм не так. А медсестра Ірина Корній з цим не погодиться ніколи.
– Вони цікаві та розважливі, за плечима в них непрості життя. І якщо ставитись до літньої людини з увагою і повагою, вона тобі віддячить тою самою монетою. То я цих пацієнтів і свою роботу не проміняю ні на що!
Про це повідомляє 7 днів.
