У Європі я єдина представляю провінційне місто”

Найкрасивішими у житті директор Рівненського міського Палацу дітей та молоді Ірина ПЕРВУШЕВСЬКА вважає дітей. Вона — щаслива багатодітна мати. А все — тому, що не побоялася у визначений час наполягти на своєму та присвятити життя дітям.

У Європі знають Рівне
Уже тридцять років Ірина Первушевська — надійний капітан корабля під назвою “ПДМ”. Саме через втілення в життя її авторської ідеї профільної позашкільної освіти, провінційний Палац піонерів перетворився на позашкільний заклад нового типу, інноваційний заклад за всіма характеристиками. Тут виникли та втілилися у життя оригінальні ідеї та народилися широковідомі Зразковий дитячий хореографічний ансамбль народного танцю “Дружба”, Народний молодіжний ансамбль сучасного танцю “Light dance company”, Народний молодіжний джазовий оркестр, Народний молодіжний театр “Від Ліхтаря”, Народний фольклорно-етнографічний гурт “Веснянка”, школа інтелектуальних ігор, Народна Рокабілі команда “От вінта” тощо. Сучасний Палац – це креативні педагоги і талановиті вихованці, якими пишається місто, Україна та Європа. Сьогодні Палацом захоплюються і поважають його досягнення та результат. А почалося все 30 років тому з наполегливості та впертості, надзвичайної працьовитості та оптимізму тоді ще молодої Ірини Первушевської, яка вирішила поміняти безтурботне номенклатурне майбутнє на проблемну невизначеність тодішнього Палацу піонерів.
У неї була звична традиційна для радянського часу біографія: школа, інститут, робота. Ну і, звичайно, піонерія та комсомол. Виховувалася Ірина Первушевська в сім’ї офіцера. Це і зумовило “чемоданний” спосіб життя родини.
— Я народилася у Вінниці, далі Київ, Тернопіль, Львів, і, нарешті, Рівне. Мріяла бути журналістом чи головою колгоспу, бо голова колгоспу сам собі голова. Однак мені не пощастило вступити на факультет журналістики до Львівського університету. За порадою мами вступила до Рівненського педагогічного інституту. Закінчила філологічний факультет. І не шкодую про це. Я взагалі ні про що не шкодую у своєму житті, — розповідає директор ПДМу. — Працювала у школі піонервожатою. Згодом — інструктором, а потім і секретарем міськкому комсомолу.
У 27 років вирішила, що хотіла би робити конкретну справу своїми руками. Так все і сталося.
— У той час звільнилася посада директора Палацу піонерів. Туди я й вирішила піти, бо прагнула відносної самостійності і корисної конкретики. Тоді Палац знаходився у невеличкому будиночку, де зараз єпархія Свято-Воскресенського собору. Це було невелике сіре приміщення, половина якого займала бібліотека. Колектив складався з 12 чоловік. І це вже історія. “Палац” — це була одна назва, — пригадує давні часи пані Ірина. — “Куди ти йдеш?”, — відмовляв мене секретар міськкому партії, малюючи реальний кар’єрний ріст по партійній лінії. Адже я була у тому віці, коли кар’єру в комсомолі починали, а я з неї йшла. Але я наполягла на своєму.
Кар’єру, за словами пані Ірини, вона зробила не по вертикалі, а по горизонталі.
— Вважаю, що на сьогодні моя кар’єра вдалася. Наш Палац — найкращий в Україні, на теренах СНД та Східної Європи. Це визнають і наші, і зарубіжні колеги. Заклад — засновник Всеукраїнської Асоціації позашкільних закладів, член Європейської Асоціації установ вільного часу. І коли на засіданнях Європейської Президії присутні представники з Парижа, Москви, Санкт-Петербурга, Кракова, Праги, Братислави, Вільнюса, Софії, Дрездена, Києва, я одна представляю зовсім не столицю, а провінційне місто. І це класно! Європа знає про наше Рівне, — каже з гордістю пані Ірина. — Але все, насправді, було непросто. Пригадую, як у березні 1983 року везла до Москви на Центральне телебачення спецпоїзд — п’ять вагонів дітей, інструментів, костюмів. Тоді концерт Рівненського Палацу піонерів транслювався з Останкіно на весь Радянський Союз. Середнє покоління пам’ятає спортивно-театралізовані свята на стадіоні та на майданах до річниць Перемоги, 700-річчя м.Рівного – це все робили педагоги разом з дітьми Палацу.

Палацом завдячує Віктору Чайці
Вони першими в СРСР у 1990 році звільнилися від заполітизованого змісту діяльності Палацу піонерів і стали Палацом дітей та молоді.
— Ми перші прийшли до самої дитини, до суті виховних процесів та стали на рейки профільної підготовки дітей. Нашій моделі вже 17 років. У нас більше десяти профільних шкіл, які готують дітей з конкретним ставленням до сьогодення та майбутнього. Наші діти знають, чого хочуть, і знають, як цього досягти. Це те, чого ми вперто домагаємось. Тому, якщо ти нормальний егоїст в хорошому розумінні слова, то ти візьмеш цей творчий вантаж в Палаці, будеш самореалізовуватися і створювати власний креативний продукт, — наголошує директор.
Із 1985 року Палац дітей та молоді гордо височіє на вулиці Князя Володимира. Проте у ті часи багато хто сумнівався, що там його побудують.
— Коли я захворіла цією ідеєю, мені не вірили, що ми цей палац взагалі побудуємо. Цим ми завдячуємо Віктору Чайці. Ми будували його разом з ним: щосуботи у Палац на планерку збирався весь будівельний актив. У кожного педагога Палацу було по дві трудові вахти — палацівська і будівельна, — розповідає про будівельний етап життя Ірина Первушевська.
Вона вважає, що у Рівному повинні бути створені комфортні умови для розвитку дітей. Адже у нас немає нормального стадіону, спортивного комплексу, майданчиків по мікрорайонах для екстремальних видів спорту.
— Три роки тому я побувала у Франції. Так там і об одинадцятій годині вечора всі спортивні майданчики підсвічуються, і молодь грає в баскетбол, теніс. Спортом можна займатися у будь-який час. Це краще, ніж просто бавитися пивом.
Досвід виробив певний стиль керівництва Ірини Первушевської.
— Вважаю, що керувати треба і жорстко, і демократично, іти в ногу з часом, а частіше випереджати його. Керівник — це ще й педагог. У нього має бути сучасний погляд на всі актуальні процеси, здоровий глузд і почуття гумору. Маю чудову команду – молоду, послідовну, з критичним мисленням та самовимогливістю. Допомагають батьки. А головним для нас є: Її Величність ДИТИНА!

“Граю у більярд, шахи, преферанс”
По Україні і за кордоном Ірина Первушевська часто буває з робочих питань. Поїздки виснажують. Тому найкращий спосіб релаксації і відпочинку — побути вдома. Вона любить відпочивати на Світязі або в горах. І завжди намагається знайти час для своєї родини.
— Дуже люблю шашлики в нашому саду, коли падають яблука і все довкола пахне ними.
А разом — це з чоловіком Валерієм, донькою Владою та її чоловіком, з близькими друзями.
А ще просто в захопленні керівник Палацу від своєї домашньої улюблениці — собаки Фреди.
— Я дуже люблю собак. У мене – суміш спанієля з таксою. Вона витягнута, на довгих ногах. Така собі розумна сосиска на ім’я Фреда. Вже вісім років живе з нами.
До речі, з ініціативи Парламенту дітей міста сьогодні піднімається питання створення собачого притулку в Рівному.
— Хочу відправити дітей з Парламенту в Одесу, Львівську та Івано-Франківську області, аби вони подивилися, як там функціонують подібні заклади, — каже вона.
До всього іншого, Ірина Первушевська — активна й азартна людина.
— Граю у більярд, люблю шахи, преферанс. Це я вмію, але не вистачає часу. Займалася великим тенісом, волейболом. Зараз я активна шанувальниця інтелектуальних ігор — го, стратегії. Люблю їздити на велосипеді, кататися на лижах.
А от часу куховарити у пані Ірини не вистачає.
—Краща кухня – це кухня моєї мами. Смачнішого я не куштувала в своєму житті. Втім, коли готую, у деякі традиційні страви додаю щось своє: готую яловичину в червоному вині, свинину в пиві, — ділиться своїми кулінарними “родзинками” Ірина Первушевська.

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху