Уклав угоду з дружиною

Рівненські альпіністи піднялися на найвищу точку Австралії. Крім того, Туреччину, Сингапур, Нову Зеландію, Таїланд - загалом п'ять країн за місяць відвідала команда під керівництвом рівнянина Ігоря Парчевського. Скарбничка досягнень програми "Прапор України на вершинах світу" поповнилась ще однією найвищою точкою континенту.

Проект, який у 1998 році задумали троє альпіністів — Ігор ПАРЧЕВСЬКИЙ, Юрій КРАВЧУК та Олександр ЩЕРБА, дуже амбітний — підняти український прапор на найвищі гори кожного континенту. Досі підкорити всі сім вершин світу вдалося лише двомстам сміливців, причому серед них — жодного українця. Стартувавши зі сходження на Монблан, за шість років рівняни піднялися на Ельбрус, Кіліманджаро (Африка) та Аконкагуа (Південна Америка). Попереду ще три вершини — Мак-Кінлі, Пік Вінстона та Еверест. Альпіністи вдячні спонсорам експедиції — ТМ”РОДИНА” та особисто Миколі Кучеруку, керівнику Костопільського заводу продтоварів — за сприяння у реалізації сміливих задумів спортсменів.

Дощ
у подарунок
на день народження
Після найвищої точки Південної Америки гори Аконкагуа команда альпіністів взяла паузу — два роки вони не здійснювали сходжень у рамках свого проекту. Але у лютому цього року вирішили навідатися в Австралію на Пік Костюшка, вершину, названу на честь польського мандрівника (2228 м). Щоправда, цього разу в команді було не три учасники, як звично, а чотири — друзі запросили у подорож свого колегу Олександра КОЛОТУХУ, який давно мріяв побувати в Австралії.
Після складних сходжень у льодовиках та скелях піднятися на Пік Костюшка було порівняно нескладно, хоча самі альпіністи не хваляться, що це було за іграшки:
— Коли прилетіли до Австралії, розпитували місцевих жителів, які проблеми нас чекають. Відповідь вразила: для пори, коли ми були, справжня кара Австралії — це мухи. Ніде в попередніх експедиціях ми не стикалися з таким: була мошкара на Півночі, були комарі, але щоб мухи… Ідеш собі, а вони повсюдно — сідають на голову, обличчя, рюкзак… Я відламав гілочку евкаліпта і нею відмахувався, то за цю гілочку мені на самій вершині один рейнджер, який теж піднімався (до речі, на інвалідному візку) сказав, що у національному парку заборонено ламати дерева.
Штраф за зламану гілочку не єдиний, який могли “заробити” рівненські альпіністи. Коли вони із Сіднея поїхали у національний парк, розбили намети на березі річки та розвели невелике вогнище, виявилося, що за останні три місяці у країні не було жодного дощу, тому існує підвищений ризик виникнення пожеж, тож влада заборонила розпалювати у лісі вогонь під загрозою штрафу у 500 доларів.
— Звісно, ми, коли дізналися, вогонь затушили й надалі користувалися газом, — розповідає пан Парчевський. — Але коли наступного дня піднялися на вершину, у мене був день народження, і в цей день пішов перший за три місяці дощ.
До речі, альпіністу вже не вперше доводиться святкувати свій день народження на схилах гір: два роки тому він вже приймав вітання при сходженні на американську красуню Аконкагуа.

Спокушала діаспора
Найперше, що впало у вічі у Новій Зеландії — величезна, у півнеба, біла хмара. До речі, місцеві жителі називають свій край не інакше, як Країна Білої Хмари. Поряд із сільським господарством, найголовніше джерело прибутків держави — туризм: від польотів на повітряних кулях та парапланах до альпінізму та катання на швидкісних катерах гірськими річками.
Сюди прагнуть потрапити мігранти з усього світу, але обійти жорсткий візовий режим під силу не кожному. Є у Новій Зеландії і українська діаспора.
— Нас зустрів колишній киянин, майстер спорту з альпінізму Володимир Фомін, — ділиться спогадами Ігор Парчевський. — Він уже давно живе у Новій Зеландії, колись залишився там разом з усією командою спортсменів. Тепер уже обжився, забрав свою сім’ю, має будинок, бізнес, але якось сказав мені, що радо би все покинув та повернувся на батьківщину. Нас навіть “спокушали” інші вихідці з України, мовляв, залишайтесь тут, ми допоможемо з житлом і роботою, будете, мов у Бога за пазухою, але у мене в Рівному сім’я, тому навіть думки залишитися не виникло.

Наступна експедиція —
у Карпати
з дітьми
Нині перед рівненськими спортсменами три ймовірні цілі — Мак-Кінлі (Аляска), Пік Вінстона (в Антарктиці) та Еверест. Причому найдорожчий — саме Пік Вінстона, підйом на цю вершину (без авіаперельоту) коштує 30 тисяч доларів на одну особу. Але Ігор Парчевський каже, що тепер його хобі не лише “з’їдає” кошти, а й заробляє: кілька років тому він започаткував у Рівному напрямок промислового альпінізму і нині використовує свій досвід роботи на висоті, встановлюючи спеціальне обладнання на багатоповерхівках чи навіть ущільнюючи міжпанельні шви у рівненських панельках.
Та поки справа дійде до підкорення Евересту, рівненський скелелаз планує не менш важливу, хоч і не таку небезпечну експедицію. Цього разу з дітьми.
— Звісно, дружина хотіла б, щоб я більше був вдома, — каже пан Ігор, — щоби я більше часу проводив з дітьми, щоб менше грошей витрачав на поїздки. Але ще років двадцять тому ми домовилися, що вона не заперечуватиме і не боротиметься з моїм захопленням. І вона тримає своє слово. А діти й самі хочуть подорожувати, хочуть з татом сходити у подорож, пожити в наметі. Отож наступний похід буде сімейним, треба буде вибратися у Карпати чи податися в експедицію нашим рівненським краєм.

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху