У 2006-2007 роках з усіх країн Співдружності незалежних держав виділяли дві – Казахстан та Україну. Обидві росли величезними темпами, застосовували сучасні фінансові технології і були цікаві для інвесторів. Представники російського демократичного співтовариства ставили їх у приклад як справді ліберальні економіки, що використовують максимум ринкових механізмів.
На їхньому тлі Росію називали країною з тоталітарним режимом, відсутністю ринку і ледь чи не з відсталою сировинною економікою. В очах західного читача росіяни нагадували арабів. Вони жили при монархії, продавали енергоносії і за рахунок цього виживали.
Політика політикою, але сталася економічна криза. Росія, Казахстан і Україна пройшли через одне й те саме: падіння зовнішнього попиту, зупинку кредитування і відтік іноземних інвестицій.
Дивовижно, однак дві колись “модні” і майже “європейські” економіки обвалилися глибше, ніж усі інші. Вони виявилися найбільш уразливими.
Казахстан ледь не спіткав дефолт за зовнішніми боргами. Він змушений був вигнати іноземних інвесторів, націоналізував банки і почав витрачати резервний фонд уряду.
Україна постраждала ще більше. Серед дванадцяти держав СНД тут найдужче обвалилося виробництво. Загалом, вона виявилася найгіршою з усіх країн колишнього СРСР.
Представляємо “хіт-парад” економік Співдружності на 1 серпня 2009 року. Ці дані люб’язно надав статистичний комітет СНД.
За показником валового внутрішнього продукту з дванадцяти країн найменш потерпілим виявився Таджикистан. Його ВВП не обвалився – на тлі кризи він виріс на 3,1%. Також збільшилося виробництво у Киргизстані, Білорусі та Азербайджані.
В Україні ВВП провалився найглибше – на 20,3% від рівня 2008 року. Для порівняння: середній показник усіх країн СНД – мінус 9%. Крім “самостійного” сусіда, нижче цього рівня впала тільки Вірменія – мінус 18,5%. Результат Росії – мінус 10,2% – удвічі менший, ніж в України.
За показником падіння промислового виробництва Україна також у “лідерах”. За підсумками липня, воно обвалилося на 30,4% до такого ж періоду 2008 року. Середній для СНД рівень – мінус 15%, і перевищили його лише Україна і Молдова з 24,7%.
Лідерами з приросту стали Азербайджан (0,1%) та Узбекистан (9,1%). Росія має “скромні” мінус 14,2%. Це хоч трохи, але менше середнього рівня.
Аналогічні провали – з вантажоперевезень і роздрібного товарообігу. Перший показник в Україні впав на 31,5%, другий – на 15,9%. Середнє в СНД зниження набагато менше – 20% і 15%. Для порівняння: у Росії перевезення знизилися на 24,2%, зате роздрібний обіг – лише на 3,8%. От така різниця між передовою і “відсталою” економіками.
При цьому є дивна деталь. В усіх країнах СНД, де падає виробництво, підприємства знижували ціни на свою продукцію. У середньому в дванадцяти державах продукція подешевшала на 6%. У Росії таке зменшення склало 7,1%. Однак в Україні промислова продукція подорожчала на 7,2%.
Як таке могло трапитися? Як передова і стабільно зростаюча економіка могла так глибоко впасти? Звернімося до останнього дослідження МВФ.
Дані Фонду показують дивовижний факт. Почалося все так само, як і в Росії. Спочатку обвалилося будівництво, потім впали обсяги експорту. Виробництво в провідних галузях країни – металургії, хімії та видобутку – наприкінці 2008 року скоротилося на 35-50%, але потім швидко виросло до рівня мінус 20-30%.
Зате зовсім зруйнувався внутрішній попит. Саме його обвал не дозволив ВВП вирости вслід за відновленням виробництва. Це суха мова економіки. А ось як це виглядало, якщо говорити живою мовою.
Почасти, внутрішній попит знизився через ріст безробіття. Безробітні не нарощують споживання – так само, як мертві не дихають. Другий момент – середня офіційна зарплата впала нижче рівня 2003 року. Третя причина – колапс у кредитуванні.
І все ж, це наслідки. Чому економіка України обвалилася найглибше в СНД і чому вона так довго не може відновитися? Причин дві, і про них говорять численні публікації.
Перша – більш явна. Це рекордна девальвація гривні. З початку кризи до лютого 2009 року Білорусь пройшла через падіння курсу своєї валюти на 20%, Казахстан – на 28%, Таджикистан – на 10,5%, Росія – на 30%. Україна і тут виявилася рекордсменом – 78,2%.
Саме девальвація призвела до найважчого колапсу кредитування в СНД. Підприємства і населення отримали великий відсоток валютних позик. Після їх подорожчання майже удвічі багато хто не зміг обслуговувати свої борги. Крім того, у банків і компаній величезний зовнішній борг, і його теж потрібно обслуговувати у валюті.
Друга причина обвалу – глибинна. Як виявилося, передова держава СНД має застарілу структуру економіки. За довгі роки “самостійності” Україна не спромоглася змінити структуру економіки.
Статистика Національного банку країни показує, що в окремі роки видача позик зростала на 50-60%. Однак більша їх частина йшла на споживання імпорту. Іншими словами, жителі держави проїдали все, що заробляли завдяки експорту металів, добрив і зерна. Найважливішою статтею імпорту були дорогі автомобілі тих марок, які вже давно побудували складальні заводи у Росії.
Складно сказати, хто винен у тому, що колись передова Україна стала відсталою державою. Очевидно, коріння цієї проблеми слід шукати у безвідповідальності багатьох поколінь бюрократів. На жаль, вони не несли жодної відповідальності за майбутнє нації, називаючи це “демократією”. І лише криза все розставила на свої місця.
Хочеться сподіватися, що цю просту закономірність помітять і в самій Україні. Помітять і зроблять правильні висновки щодо розподілу ступеня вини світової кризи і діючої фінансової влади за ці однозначно сумні для держави цифри статистики.
![]()


