До початку 2010 року рівень проблемних кредитів в Україні виявився в рази вище, ніж в інших країнах східноєвропейського регіону.
Опублікована
фінзвітність за МСФЗ (Міжнародні стандарти фінансової звітності)
свідчить, що протягом минулого року якість активів українських банків
погіршувалася найбільш стрімкими темпами і до початку 2010 року рівень
проблемних кредитів виявився в рази вище, ніж в інших країнах
східноєвропейського регіону.
Згідно звітів українських банків з
іноземним капіталом, частка “проблемки” (Non performing loans – кредити
з простроченням понад 90 днів) на початок 2010-го становила від 12 до
36%, що значно вище офіційних даних НБУ (9,4%). Для порівняння –
східноєвропейські “дочки” міжнародних фінгрупп показують NPL від 4 до
12%, в Росії рівень “проблемки” не перевищує 12%.
В
опублікованому минулого тижня звіті Raiffeisen International Україна
займає перше місце за рівнем проблемних кредитів (NPL) з показником
23,6%. Для порівняння, в Росії у Raiffeisen International “проблемка”
становить лише 10,3%, а середній показник по групі в
центрально-європейських країнах перебуває на рівні 6,5%. Схожа ситуація
з угорським OTP Bank, у його “дочки” в Україні NPL становить 22,3%, в
Росії – 12,4%, Угорщині – 7,9%.
Якість кредитних портфелів
погіршилася переважно протягом 2009 року. Так, ще рік тому, згідно зі
звітністю, в українського Swedbank було лише 5% “поганих” кредитів.
Наразі, у своєму річному звіті шведи (Swedbank) вказали, що рівень
проблемних кредитів в українській фінустанові досягає 53,4%. Також
погіршення активів зазнав Ерсте Банк. Якщо на початку 2009 року у нього
налічувалося проблемних кредитів усього на 12 млн євро (1,3% від усіх
позик), то вже на початку цього року обсяг “проблемки” перевищив 112
млн євро (12%). У Райффайзен Банку Аваль обсяг проблемних кредитів зріс
за рік більш ніж у 2,5 рази.
Серед причин такої ситуації українських банків експерти називають високу частку валютних кредитів і значне падіння курсу гривні.
“Україна
виявилася єдиною країною, в якій до 80% усіх кредитів було видано в
доларах, і при цьому сталася 60%-ва девальвація національної валюти”, –
говорить керівник аналітичного відділу Райффайзен Банку Аваль Дмитро
Сологуб.
Другою причиною є серйозний економічний спад – падіння
ВВП в 2009 році склало 15%. Крім макроекономічних чинників, є ще ряд
суто специфічних причин, через які якість банківських активів залишає
бажати кращого. До кризи основним завданням більшості власників
українських банків був продаж фінустанови іноземному інвестору. Тільки
за 2007-2008 роки було продано близько 10 банків, що входять в 50
найбільших українських фінустанов. “Вартість банків формувалася
виходячи з розміру активів і філіальної мережі, тому в передпродажні
роки кредитний портфель банків зростав на 100% і більше на рік і,
звичайно, дуже часто позики видавалися без адекватної оцінки ризиків”,
– пояснює Дмитро Бородай. А зараз західні акціонери пожинають плоди
української кредитної політики.
Самі банкіри нарікають ще й на
українське законодавство. “Частина кредиторів не платить не тому, що не
може, а тому, що не хоче, – законодавство надає позичальникові багато
лазівок, щоб не виплачувати кредит”, – каже Дмитро Сологуб.
![]()

