Українського м’яса не буде?

Славні добрі часи, коли сільському господарству в українській державі приділяли багато уваги, давно скінчились. У гонитві за ринковою економікою сільгоспвиробники відійшли на задній план, пропускаючи вперед промислових гігантів. Таку несправедливість відчули й на Рівненщині. Посудіть самі, у 1991 році в сільськогосподарських підприємствах області налічувалось 159 тисяч корів, а залишилося нині 19 тисяч… “ОГО” вирішила проаналізувати тенденції розвитку тваринництва на Рівненщині.

Питання забезпечення Рівненщини м’ясом власного виробництва піднімали не раз і чиновники, і фахівці галузі, і приватники. Пам’ятаю, десь на початку цього літа про це на одній з постійних комісії обласної ради заговорив депутат Рівненської облради Микола КУЧЕРУК (він же власник ТМ “Родина”). Якщо коротко, то суть була така: “Навіщо нам імпортне м’ясо, якщо ми цілком можемо прогодувати самі себе?” Виявляється, наразі місцеві підприємства могли б суттєво наростити свої потужності, а поголів’я збільшити у 2-3 рази.
Чужому – дам,
а своєму – не гам
Справа не в тому, що за останні п’ять років жодної ферми у області не закрилося, а в тому, що провідні спеціалісти там “сидять в тіні”, констатує начальник відділу тваринництва управління агропромислового розвитку Рівненської ОДА Георгій ГРИЩУК. Він відразу наводить приклад: Радивилівський КХТ, який має надзвичайно потужну базу.
— Вони виробляють рівно той мінімум, який можуть реалізувати, — зазначає пан Грищук. — Або ж “ПоліссяАгро” (Рівненський район), який має потужніші зв’язки і працює за світовими стандартами, але теж не на повну силу.
Є ще парадоксальніші випадки, розповідає Георгій Грищук. До прикладу, на СГПП “Случ” (Сарненський район).
— Менше місяця тому на підприємстві не мали куди діти — не мало не багато — 200 голів биків! — нарікає спеціаліст. — А ви кажете — нема виробництва…
От вам і ПРОБЛЕМА №1 — підтримуючи імпортерів, українська влада жодних зусиль не докладає, щоб посприяти вітчизняним сільськогосподарським підприємствам.
— Жодної копійки компенсацій по дотаціях на високовагову худобу та конденційних свиней держава не дала. Такого я не пам’ятаю за останні десять років! — каже Георгій Грищук.
Сільськогосподарські підприємства ще з минулого року, не кажучи вже про цей кризовий, не отримали державні відшкодування по цінах на живу вагу м’ясної худоби. І це, незважаючи на те, що ще минулоріч такі відшкодування складали 3 гривні, а тепер – 1 гривня!
Про державну байдужість говорить і один з власників племзаводу “Абердин”, заступник голови Рокитнівської райдержадміністрації з питань агропромислового комплексу Віктор РУДНИЦЬКИЙ. А оскільки на Поліссі, окрім розвитку тваринництва, особливої перспективи немає, на Рокитнівщині почали виділяти гроші з районного бюджету на осіменіння худоби населення – 25 тисяч гривень. Працюють за таким механізмом: спочатку безкоштовно осіменяють, а потім господарства купують у населення молодняк. Більше того, знайшлося у району і 90 тисяч гривень на закупівлю племінних бугаїв на Волині та на “Абердині”. Роздані вони по селах Рокитнівського району.
Пан Рудницький зауважує: наразі турбує аграріїв одне — ціна.
ПРОБЛЕМА №2 – звідки беруться захмарні “м’ясні” ціни? На сьогодні ціна живої ваги за один кілограм яловичини 9,50-11 гривень. Якщо взяти максимальну накрутку переробників, то назбирається гривень 25. Та де там! На ринках вона не менше 60 гривень за кілограм.
— Я взагалі дивуюсь нинішній ціновій політиці на м’ясо, — ділиться думками голова СФГ “Серпанок” (Дубенський район) Богдан МУЗИКА. — У минулому році нам платили 15,5 гривні за кілограм живої ваги. Тепер же взагалі 12-12,5 гривні… А відшкодувань від держави не дочекаєшся. Звідси й береться невисока рентабельність роботи підприємства.
Крім цього, він називає ще одну дороговартісну заковику – транспортування. “Серпанок” – чи не єдине в Україні господарство, яке продає худобу за кордон — у Білорусь. Богдан Музика каже: доки українські можновладці “запускають” дешеве і часто неякісне м’ясо, вітчизняний продукт цінується у іноземців. Однак дубенським фермерам не вистачає спеціалізованих машин для перевезення. Добре, білоруські партнери допомагають. Хоча й така співпраця наразі під питанням, нарікає пан Музика. За його словами, начебто нещодавно в сусідній Білорусі вийшов указ про заборону випуску валюти за кордон.
Експерти поки що не надто райдужно описують тенденції розвитку “м’ясних” цін. Георгій Грищук зазначає: доки імпорт у нас буде “чорним, а до бюджету не платитимуть ні копійки, — вітчизняне м’ясо у виробників купуватимуть за безцінь, а на ринках продаватимуть ще дорожче, прив’язуючи це до курсу валют.
Більше того, пан Грищук пропонує повернутися до державних закупівель м’яса.
— Немає державних замовлень на м’ясо, не буде на нього й відповідної ціни. Ми не знаємо, скільки нам потрібно м’яса, молока, а, отже, ми не знаємо, які темпи інтенсивності нам впроваджувати, — пояснює начальник відділу. — Якщо взяти поголів’я свиней по Рівненському району (основні здобутки там по ТОВ “Полісся Агро”), то минулоріч там нарахували 20,7 тисячі свиней, тепер же — лише 13,4 тисячі. Тобто “Полісся Агро” скинуло обороти з виробництва на 36 відсотків. Не тому, що не хоче займатися, а тому що немає реалізації. Вони залишили маточне поголів’я і вирізали все конвенційне поголів’я. Фактично вони штучно стримують виробництво свинини…

У моді – “дичь”

Як свідчить статистика, нині на Рівненщині тваринництво все ж не стоїть на місці. Хоча правильніше було б сказати птахівництво. Саме цим видом сільськогосподарської діяльності з кожним роком починає займатися все більше підприємств області. За словами пана Грищука, приріст птиці цьогоріч склав 24,7 відсотка. Те ж стосується і реалізації — більше стали продавати свиней і птиці (див. діаграму №2). Велика рогата худоба продовжує залишатися в мінусах…
Більше того, за даними управління агропромислового комплексу Рівненської ОДА, притримується здача яйценосної птиці, тоді як ставку роблять на бройлерів. Особливо успішний у цій галузі Березнівський район. Саме там не так давно реконструювали нову птахоферму, яка минулоріч реалізувала 494 тонни м’яса, а в 2009 році – 1 тисячу 730 тонн!
— Так що ті кури, які в є супермаркетах, у тому числі й “Фоззі”, — це якраз наші кури, — з нотками гордості в голосі говорить Георгій Грищук.
А от зі свинями на Рівненщині — проблемніше. Зменшення приросту живої маси свиней експерти пояснюють знову ж таки занизькими закупівельними цінами. Адже продукція свинарства — скороспіла. Велику рогату худобу легше протримати: корми можна давати менш енергетичні, і худоба не буде втрачати у вазі. А от щодо свиней інша ситуація: якщо за нормою 4 кілограми на добу нарощувати — 4 кілограми концентрованих кормів треба дати. А ціни на корми ох як кусаються!..
Утім, декого це не лякає. Наприклад, у Гощанському районі вже от-от мають взятися за розбудову нової свиноферми (близько 8 гектарів у Симонівський сільраді). Попередні домовленості вже є з вітчизняними інвесторами, повідомив голова Гощанської райдержадміністрації Василь ХАРКОВЕЦЬ. Наразі перепона для втілення проекту — тільки те, що старе приміщення свиноферми знаходиться у банківській заставі “Західінкомбанку”.

P.S. Мабуть, і перелічених нарікань для українських законотворців не вистачає. Вже з 1 січня 2010 року наберуть чинності дві статті закону “Про безпеку і якість харчових продуктів”. У зв’язку з цим у країні і з’являться нові вимоги. Згідно з ними, селянам-приватникам не можна буде продавати м’ясо тварин, зарізаних вдома, а не на спеціальних бойнях (які повинні облаштувати в кожному селі), а також продавати молоко без лабораторної перевірки кожного літра (для цього по селах з’являться пункти прийому молока, які й повинні будуть забезпечити виконання нових санітарних вимог). А це, в свою чергу, залишить без засобів до існування селян країни, тоді як вкотре зароблятимуть переробники-посередники…

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху