Нині очі розбігаються від розмаїття видів іграшок, їх кольорів, форм і звісно, цін. Скажімо, машинки американського та італійського виробництва не з дешевих: дитячий мотоцикл з недитячими можливостями — розвиває швидкість до 30 км на годину, коштує 2,5 тисячі гривень. Квадрацикл — покатає навіть огрядного дядечка, або трьох дітлахів з поганим апетитом — 4600 гривень. Звісно, їхні китайські аналоги набагато дешевші — невеликі машинки від 10 гривень, на радіоуправлінні — до 80, величенькі — 200 гривень і дорожче. Можна зовсім дешево придбати дитячу техніку, проте вона надувна, літачок, наприклад, за 15 грн. До речі, китайці у нас ексклюзивні поставники повітряних іграшок. На жаль, в Україні мало хто займається виробництвом таких забавок, кажуть, займатися цим вітчизняним підприємцям не рентабельно.
Ціни на рожеві, зелені, жовті м’які чудовиська та добрих песиків від 10 до 20 гривень — у них аж ніяк не відчувається напружений творчий пошук, на відміну від виготовлених у Фінляндії, — розміри та якість яких вражають, але й ціна, звісно, захмарна. Звірі — ведмеді, жирафи, тигри, як живі. На думку продавців, ці іграшки варті грошей, бо це ексклюзив, виробники об’їздили з півсотні зоопарків, щоб іграшки були як справжні, і зроблені вони вручну. На них приємно не лише дивитися, але й посидіти. Адже всередині розміщений металевий каркас, тому вони досить міцні. Щоб такий великий ведмедик оселився у вашій кімнаті, не пошкодуйте 3600 грн, трохи меншого розміру — 2 тисячі, жирафик приїде до вас за 2300 грн.
Можливо, невдовзі впевнено почуватимуться на ринку й вітчизняні іграшки. Українські виробники стверджують, що їхні вироби із екологічного матеріалу, адже зроблені для своїх дітей. Але таких — крапля в морі китайського ширвжитку. Поки серед іграшок українських лише третина.
