Назва “смайлик” походить від англійського “Smile” (посмішка). Адже найперше смайликом позначали тільки усмішнене личко, якому вже згодом приписали найрізноманітніші емоції.
Одна з перших спроб використання знаків для показу емоцій була у 1881 році. Втілити це хотіла редакція американського гумористичного журналу “Puck”. Майже через 70 років смайлики з’являються на шпальтах газети “New York Herald Tribune”, де їх використали у рекламі художнього фільму “Lili”.
У 1969 році Володимир Набоков наголошував про створення спеціального знаку, який передавав би емоції у тексті. Проте перший смайлик був вигаданий пізніше Скоттом Фалманом, професором Університету Карнегі-Меллона.
19 вересня 1982 року професор Фалман відправив на університетську електронну дошку оголошень такий текст: «Пропоную використовувати ось таку послідовність символів для позначення жартівливих повідомлень: 🙂 Читати слід збоку. Насправді, враховуючи нинішні події, доречніше виділяти повідомлення, які жартами НЕ є. Для цього використовуйте 🙁 ».
Студентам сподобалося таке нововведення. І почалося — поєднання комбінацій символів, що виражають різноманітні емоції. Нові смайлики з’являються й донині, тому чіткого єдиного сталого набору знаків для позначення тих або інших емоцій просто не існує.
Вітаємо вас з днем народження смайлика. Але пам’ятайте головне, що треба посміхатися і виражати емоції не тільки у віртуальному світі повідомлень, а і в реальності!
