Життя обійшлося з ними жорстоко. Втративши дружин, вони залишилися одні, з дітьми на руках і з купою проблем. І щодня терпляче несуть свій хрест. Але ні за що не відмовляться від улюблених чад.
Про шкарпетки і косички
Про те, як ростити дітей без мами, на власному досвіді знає киянин Олександр Мазур, засновник Об’єднання батьків-одинаків України. Він уже 10 років один виховує доньку Юлю і сина Назара.
“З Валею зустрілися в юності, обом було по 15 років, — згадує Олександр. — Це було кохання на все життя. Коли виповнилося по 18, зіграли весілля. А через рік народилася Юля. Ще через три — Назар. Думали, що найважчі випробування — матеріальні. І знайшли вихід — я поїхав на заробітки в Якутію. Але потім сталося найстрашніше. Валю, у якої не було проблем зі здоров’ям, підкосила страшна хвороба, і вона дуже швидко померла”.
Доньці — 6 років, синові — 3. Зароблені гроші пішли на лікування дружини. Залишилися одні борги. Олександр з тремтінням у голосі згадує той час. Каже, що був у страшній депресії, і жити не було сил. Друзі до священика водили, до психолога. А він тільки злився: мовляв, що вони розповідають, не переживши подібного? Усвідомлення того, що треба взяти себе в руки, прийшло одного разу вночі, коли подивився на сплячих сина та доньку. Згадав, як попрощалася з ними дружина, останній раз ідучи в лікарню. І зрозумів, що повинен дати дітям щастя. Адже кому вони потрібні, крім нього?
І почав освоювати домашні клопоти, які зазвичай — на жіночих плечах. “Вмію готувати не гірше будь-якої господині, — не без гордості говорить Олександр. — Борщ варю такий, що Назар його може їсти тричі на день. Діти люблять мої котлети, голубці, а особливо — картоплю, фаршировану м’ясом. Запікаю її в духовці під сметаною”.
Чого він так і не навчився робити, так це прати, штопати шкарпетки і заплітати косички. Прання з самого початку довірив техніці, шкарпетки і колготи після першої дірки — у відро для сміття, а своє волосся донька упорядковує сама.
Важливо!
Пільг одиноким батькам — ніяких. Тільки пенсія “по втраті годувальника”. І то, якщо у покійної дружини був трудовий стаж. На дитину допомога — мінімальна пенсія, 730 грн на місяць. На двох дітей — 120% від цієї суми, на трьох і більше — 150%.
Улюблений “мапулічка”
Щоб забезпечити дітей, Мазур зайнявся продажем меблів. Невеликий бізнес дав можливість забезпечити сім’ю і навіть купити квартиру (правда, в кредит). “Коли діти ласкаво називають мене “мапулічкою” і “найкращим другом”, розумію, що жив недаремно, — говорить щасливий тато. — Вони хороші. Юля поглиблено вивчає англійську, напевно, ця мова стане її професією. А Назар з шести років займається футболом. Тренери пророкують йому хороше майбутнє у цьому виді спорту. Дав їм усе. Крім материнського тепла. Одного разу сказав дочці, як було би добре, якби була жива мама. А вона подивилася на мене і так серйозно відповіла, мовляв, я цього уявити не можу. У цьому мої діти обділені”.
У сім’ї Мазурів впевнені, що мама і дружина, яка пішла з життя 10 років тому, незримо присутня поруч і допомагає — як ангел-охоронець. І підтверджують це різними випадками. Одного разу втрьох їхали на море. Вийшли вже з речами на вулицю, і Олександр раптом згадав, що забув якусь дрібницю. Повернувся за нею, а вдома загорілася проводка. Не інакше як добрий ангел допоміг врятувати квартиру від пожежі.
Зараз, задумавшись про перспективи, Олександр зрозумів, що не вистачає знань для ведення бізнесу. І поступив на навчання в Київський інститут бізнесу і технологій (це буде вже друга вища освіта). А силу волі два роки тому перевірив тим, що кинув палити. Він з дітьми на майбутнє будує багато райдужних планів. І, напевно, їх здійснить. Адже довів, що може вистояти в такій ситуації, коли більшість людей ламаються.
Разом — сила
Одного разу, коли діти були маленькими, Олександр Мазур запитав у дитячому садку, чи немає для нього пільг. Відповіли, як відрізали, мовляв, не годиться, таких, як ви, — тисячі. Проковтнувши образу, він дав слово створити організацію, яка буде боротися за права одиноких батьків. І буде не просити допомоги, а вимагати. Адже більшість консервативно мислячих чиновників матерів-одинаків ще якось сприймає, а одиноких батьків — ні. Тому три роки тому він створив громадську організацію “Об’єднання батьків-одинаків України”, в яку зголосилося понад 150 осіб.
“Ми домагаємося нормальних соціальних гарантій від держави, причому не собі, а дітям, — говорить Олександр Мазур. — А ще, оскільки наші соцслужби не діють, замість них надаємо людям юридичну та психологічну допомогу. Я і сам часто виступаю в ролі психолога. Адже хто краще може зрозуміти стан людини, що втратила дружину і залишилася з дітьми на руках?”
За матеріалами: www.aif.ua
![]()


