ВІЧНИЙ імператор – Франческо Тотті, 36 років. «Рома»
Дивлячись на гру і вчинки Тотті, так і хочеться назвати його «жахливим дитям», ось тільки з дитячого віку незмінний капітан «Роми» вийшов років двадцять тому. Тотті може запросто дозволити собі в середині сезону влаштувати «війну» з минулими тренерами команди Клаудіо Раньєрі та Луїсом Енріке, причому програвали завжди всі, окрім його самого. Не цурається і штовхнути суперника або плюнути в нього, якщо той провинився. Вболівальники “Роми” іноді «виплескують» свій гнів на лідера улюбленої команди, але варто тому забити пару голів, як прощають усе. Тотті проводить в клубі 21-й сезон і добра половина фанатів ніколи в житті не бачила улюблену команду без нього.
ВСЕСВІТНІЙ ГЛАМУРНИЙ ГЕРОЙ – Девід Бекхем, 37 років. «Парі Сен-Жермен»
Колись Девід був виключно символом «МЮ». З того часу стільки усього трапилося, що багато людей встигли забути тріумфальний травень 1999-го, коли «заведені» Девідом «червоні дияволи» виграли Кубок чемпіонів. Нині Бекхем уособлює весь британський спорт, а то й всю Британію. Навряд чи можна знайти іншого англійця, який зумів би залишити сприятливе враження про себе і в Іспанії, і в США, і в Італії. Де б він не грав, скрізь його приймали як рідного. Навіть вболівальники «Лос-Анджелес Гелаксі», що свого часу розпочали справжню банерну війну проти Бекхема, після того, як той затягнув з орендним поверненням з «Мілану», не встояли перед його чарівністю. Зараз Девід готується підкорювати нову для себе країну – Францію.
НЕ СКАЗАВШИЙ ОСТАННЬОГО СЛОВА – Пол Скоулз, 38 років. «Манчестер Юнайтед»
Протягом більшої частини своєї кар’єри Пол боровся за право виходити на поле в червоній майці «МЮ». Спочатку молодий півзахисник ніяк не міг пробитися в основу суперклубу, загубившись за спинами таких монстрів, як Ерік Кантона і Рой Кін. Потім у нього почалися неприємності зі здоров’ям – астма і проблеми з зором, через які він ледь не пішов з футболу ще в 2005 році. Навіть у ті часи, коли неприємності відступали і Пол міг грати на повну силу, зла доля не переставала вставляти йому палки в колеса. Той самий фінал Ліги чемпіонів 1998/99 півзахисник пропустив через перебір жовтих карток. Втім, удари долі настільки загартували ветерана, що він вже просто не звертає на них уваги. Хіба міг хтось інший оголосити про завершення кар’єри в травні 2011-го, а через півроку повернутися і як ні в чому не бувало продовжити штампувати голи за улюблену команду?
ПРОДОВЖЕННЯ НЕЗАБАРОМ…
