Життєвий шлях 49-річного мешканця Дубенщини Юрія Георгійовича — це приклад того, як мирна професія стає зброєю у часи війни. До 2022 року чоловік мав власну справу, займався ремонтом авто та виховував синів. Проте повномасштабне вторгнення змусило його змінити ключ для ремонту на військовий обов’язок.
Сьогодні старший сержант Юрій служить у 23 інженерно-позиційному полку Сил підтримки ЗСУ. Його щоденна робота — це відновлення, ремонт та евакуація бойових машин безпосередньо з районів активних боїв.
Мотивація — родина та приклад сина
Стабільне життя Юрія закінчилося у лютому 2022-го. Його старший син уже перебував у війську і був направлений на Сумщину. Батько не зміг залишатися осторонь, коли країна та його власна дитина опинилися в небезпеці.
«Син був на фронті, я не зміг просто сидіти вдома. Вирішив також стати до лав війська», — ділиться спогадами Юрій.
Маючи досвід строкової служби в інженерних військах ще з 90-х, він добровільно прийшов до ТЦК уже в березні 2022 року. Завдяки професійним навичкам підприємця-автомеханіка, він одразу став незамінним фахівцем у ремонтній майстерні одного з батальйонів.
Читайте також: Історія незламності: поранений воїн-лісівник з Вараського району виборов «бронзу» на всеукраїнському турнірі
Чотири роки на фронті: будні інженерних військ
За роки служби Юрій пройшов найгарячіші напрямки, переважно перебуваючи на Сході України. Служба в інженерно-позиційному полку вимагає не лише майстерності, а й неабиякої мужності, адже евакуація пошкодженої техніки часто відбувається під ворожим вогнем.
Військовий розповідає про особливі моменти служби, згадуючи зустрічі з сином, коли вони воювали зовсім поруч на Східному напрямку, що давало сили обом, а також побратимство, адже колеги по підрозділу стали справжньою родиною, де підтримка та порада цінуються понад усе. Не менш важливим є і тил: дружина Юрія активно волонтерить і нещодавно організувала збір на обладнання «Чуйка», яке тепер допомагає бійцям вчасно виявляти небезпеку.
Державні нагороди за професіоналізм
За вірність присязі та зразкове виконання обов’язків старший сержант Юрій отримав заслужене визнання, маючи у своєму арсеналі такі почесні нагороди, як відзнака Міністерства оборони України «За зразкову службу», медаль «Хрест доблесті» та відзнака рідного полку — «Надійний захист у бою».
Мрія про мирне майбутнє
Попри численні ротації та втому від тривалої боротьби, Юрій зберігає незламність духу. На запитання про головну мрію відповідає просто: «Щоб якнайшвидше закінчилася війна». Військовий мріє повернутися до своєї родини та звичного життя, яке колись здавалося буденним, а тепер стало найвищою метою.
Саме завдяки таким людям, як Юрій, котрі принесли свій цивільний досвід на захист держави, тримається наш фронт. Портал «ОГО» висловлює вдячність захиснику та всім воїнам Сил підтримки за їхню невтомну працю.
За матеріалами Служби комунікацій 23 інженерно-позиційного полку
Читайте також: Суд на Рівненщині зобов’язав матір повернути сину-військовому Дмитру Панчуку 3,9 млн грн зарплати за час полону
