У п’ятницю, 7 серпня, Рівне проведе в останню земну дорогу двох військовослужбовців, які віддали життя, захищаючи Україну, – Олега Іванченка та Сергія Шкурського.
Церемонія прощання розпочнеться о 10:00 на майдані Незалежності. Після цього Олега Іванченка поховають на Алеї Героїв кладовища «Нове» у Рівному, а Сергія Шкурського – на кладовищі у Вараші.
Олег Іванченко
Олег Іванченко народився 16 липня 1979 року у селищі Стара Вижівка на Волині. У дитинстві разом із родиною переїхав до Рівного. Навчався у школах №11 та №18, закінчив професійно-технічне училище №10, а згодом здобув вищу освіту в Національному університеті водного господарства та природокористування за спеціальністю «Будівництво і архітектура».
Працював слюсарем з ремонту контрольно-вимірювальних приладів і автоматики у «Рівнетеплоенерго». У лютому 2024 року був мобілізований до лав Збройних сил України.
За словами рідних, Олег був щирою, доброю та відкритою людиною, завжди готовою прийти на допомогу. Любив музику, гарно співав, грав на гітарі та мав неабиякий хист до ремонту й роботи власними руками. Під час військової служби виконував бойові завдання на різних ділянках фронту та мріяв повернутися додому.
На жаль, 28 липня 2026 року 47-річний солдат загинув під час виконання бойового завдання на Сумщині.
У нього залишилися мама та сестра.
Сергій Шкурський
Сергій Шкурський народився 12 квітня 1974 року у Рівному. Навчався у школі №9, а повну загальну середню освіту здобув у Вараші. Після цього закінчив професійно-технічне училище, де отримав професію електромонтера.
Після строкової військової служби працював на Рівненській атомній електростанції та в управлінні механізації. У березні 2022 року став на захист України, вступивши до лав Збройних сил.
Рідні розповідають, що ще від початку повномасштабного вторгнення Сергій був готовий боронити державу. Два роки він виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках Донеччини у складі 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. У мирному житті його найбільшою пристрастю були автомобілі – він любив їх ремонтувати та добре знався на техніці.
21 червня 2024 року 50-річний головний сержант загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Тривалий час військовослужбовець вважався зниклим безвісти. Лише нещодавно його тіло вдалося ідентифікувати та повернути рідним для гідного поховання.
У Захисника залишилися мама, сестра та троє племінників.
Вічна пам’ять і шана Героям, які віддали свої життя за свободу та незалежність України.
