Започатковуємо серію публікацій під рубрикою “Щойно звідти” — про враження рівнян, які повернулись з відпустки й прагнуть розповісти про цікаві куточки нашого краю, України, планети, де вони побували.
Ви звикли засмагати на морському узбережжі і мрієте про відпустку?
Вже хвилюєтесь, чи буде місце на густонаселеному пляжі? А ми — ні. Бо вже звикли багато років мати свій величезний пляж, відпочиваючи “дикарями” на Голубих озерах. Для моєї сім’ї найсолодші спогади — про той тиждень на природі: з наметами й вечірнім багаттям, запашною юшкою та іграми, збиранням ягід й волейболом у воді. Це як тур на безлюдну планету, де панує сонце, спокій, абсолютна незалежність та первісна природа. Щоразу повертаємось звідти, як змії після линьки, — скинувши вантаж урбанізації і втоми, омолодившись і зарядившись енергетикою природи.
Починаємо із зачистки території
Час поїздки визначає благословення матінки-природи: слухаємо прогнози погоди і завжди беремо з собою велику клейонку, аби накрити намети на випадок дощу. Їдучи двома-трьома автомобілями, за день-два до виїзду проводимо нараду: хто що братиме і в яку машину. Закупляємо продукти: картоплю, гречку, яйця, консерви, овочі. Напередодні готуємо щось, аби можна було з’їсти одразу у перший день: пиріжки, млинці, котлети.
Місце нашої літньої дислокації давно облюбоване: з Нетішина дорогою через село Комарівку туди 12 км. Це звичний маршрут для місцевих таксистів. Частіше люди їздять туди на вихідні — простору вистачає для всіх, адже озер є кілька. Ми ж ще під час першої поїздки знайшли відлюдну місцинку в лісі з піщаним пляжем. Щоразу свій десант починаємо із зачистки території — копаємо глибоку яму для сміття і зносимо туди залишки безтурботного відпочинку наших попередників.
І новини знали, і морозивом ласували
Розбиваємо табір не багато — не мало півдня. Ставимо намети, збираємо з обрізків дерев’яної вагонки столики та стільці (ці речі багаторазового використання привозимо із собою). Із п’ятилітрової пластикової пляшки “Олейни” вирізаємо дно — і умивальник готовий. Прикріплюємо його на березу. Між деревами натягуємо шнури для сушіння рушників-купальників і — гайда за черв’яками.
Спінінги — обов’язковий елемент відпочинку на Голубих озерах. Риба, зазначу, там особлива: без запаху і сторонніх присмаків. Про юшку взагалі мовчу…
Щодня, після обіду, збираємо ягоди — суниці, чорниці. Тож щоденна порція вітамінів у меню обов’язкова. Місцеві мешканці (село за три кілометри) теж пристосувались до відпочиваючих. Приміром, торік після обіду хлопчик із сумкою-морозильником постійно носив нам морозиво, холодні напої. А ще пропонував гарбузове насіння, горішки.
З кожною нашою поїздкою “дикий” відпочинок потрохи окультурювався: увечері ми навіть телевізор дивились, підключивши його до акумулятора машини.
А ще атрибутом цивілізації, який робить наш відпочинок комфортнішим стали пухові спальники — легкі, теплі. Від комариків захищаємось спеціальним кремом. Дрова теж привозимо з собою, як і питну воду.
А от мобільники, хоч там і добре “тягнуть”, ми відключаємо, аби повністю віддатися природі.
Найголовніше – сонце і вода
Основне у “дикому туризмі” — повна незалежність і свобода. Купання на світанку — найбільший кайф, а їжа, приготована на багатті, набагато смачніша за ресторанну. Навіть чай з казанка у лісі під щебетання пташок — як бальзам у санаторії.
Водний волейбол — задоволення навіть для тих, хто не вміє плавати (себто для мене). Адже одягнувши замість рятувального жилета автомобільну камеру, почуваєшся абсолютно рівноцінним гравцем. Коли ж нападають лінощі чи є бажання просто пошукати, куди ж ховається сонце, просто плавали на гумовому човні. Або ж гуляли увечері по лісу, щоразу заходячи все далі й далі.
Постійним нашим гостем був лісник — щодня робив об’їзд території, бо ж таки влітку пожежонебезпечний період. Але побачивши у перший день, як глибоко у нас обкопане кострище, потім просто проїжджав мимо.
І ще один плюс такого відпочинку. Економічний. Торік тиждень перебування на Голубих озерах обійшовся нам у 400 гривень на сім’ю з трьох чоловік (витрати на харчі, бензин). Співставте з вартістю “дикого” відпочинку на морському узбережжі. Порівняли? До речі, мої родичі з Росії сказали, що їм сім днів у цих чудових місцях обійшлися дешевше, ніж день у парку Горького в Москві.
Чекаю — не дочекаюсь спекотного липневого сонечка, сухої погоди і відпустки на Голубих озерах…
