Завжди чомусь виходило так, що мої розмови з банкірами та фінансистами зводились до одного – цифр та тенденцій. Однак цього разу мені пощастило зі співрозмовником, справжнім майстром образно висловлюватись. Тут вам і “курчата, що вилуплюються з яєць”, і “жінка дає життя, а потім же і жити не дає”. До речі, у знаннях про жіночу логіку він теж, виявився профі.
Керуючий рівненським регіональним відділенням “Мегабанк” Василь ГОЛУБОКИЙ хоч і запізнився на тридцять хвилин на нашу зустріч, виправився, розповідаючи про те, чому жінкам варто ставити пам’ятник…
Про Карла Маркса
— Василю Федоровичу, наскільки я знаю, ви родом з Хмельниччини. З чого починали кар’єру на Рівненщині?
— З Острозького райфінвідділу. Взагалі з 1980 року я на Рівненщині жив і працював у чотирьох містах: Дубно, Березне, Острог та Корець.
— Тобто кочували з місця на місце?
— Я вам скажу, що довше п’яти років на одному місці бути не можна. Тому що людина тоді обростає, як у болоті, мохом, вона перестає думати, працювати і шукати щось нове. Це світова практика: п’ять — максимум сім років — на одній посаді.
— Тобто через п’ять років ви теж зміните посаду?
— Я ніколи не прогнозую. Найчастіше все стається спонтанно. Ми можемо говорити про вчорашнє, але його вже не буде, незалежно від того, добре воно чи погане.
— Але це лишиться фінансова сфера?
— Скажімо так, один з кандидатів у мери на останніх виборах тепер працює у земельній сфері. У неї є “земельна” освіта? Ні. Але вона чудовий організатор, менеджер. Треба бути управлінцем. Я на посаді керуючого “Мегабанку” трохи більше року. “Мегабанк” в області ще не зазвучав, так як мав би. Я думаю, це пов’язано з тим, що ми відкрились якраз напередодні такого кризового часу… Але ж цей світ самі керівники фінансових систем і довели. Ситуація трохи стабілізувалася, це факт. Але достеменно відомо — це ще не кінець. От зараз що робиться з “Укпромбанком”? Причиною цього може бути будь-що: небажання уряду допомагати, небажання власника, або якщо не можуть знайти власника — як вирішити питання про передачу акцій?
— Тобто, я так розумію, на банківську сферу суттєво впливає людський фактор?
— Маркс однозначно казав: “Економіка — це основа, а політика — це надбудова”. У нас же все тепер з ніг на голову. Політики одним розчерком пера можуть знищити банківську систему. Як сьогодні пам’ятаю виступ президента Леоніда Кучми: “Банківська система може розвалитися, як картковий будиночок”. Після такої заяви, тільки величезними зусиллями Кабміну, Нацбанку, введенням жорсткого мораторію — ми вилізли з цього всього. Те ж саме ми повторили минулого року. Але зробили одне, а забули про друге і третє. Тобто занесли ногу над ополонкою і, замість того, щоб цю ополонку переступити, в неї опустилися.
Про нерозкішний автомобіль
— Давайте трошки про вас…
— Простий і смертний J такий, як і маса людей…
— Ви складаєте враження консервативної людини…
— Мабуть, навпаки. Я люблю щось нове використовувати. Якщо я їжджу на велосипеді, а тут з’являється автомобіль, я пересяду на автомобіль…
— На що звертаєте увагу, коли люди у вас проходять співбесіду?
— Зустрічаємо по одягу, проводжаємо по розуму. Ми ж, як-ніяк, працюємо в сфері обслуговування. Але зазирнути людині в душу не можна. Для себе я завжди використовую такий нюанс: перші три хвилини розмови. Це основа для того, щоб зробити висновок про людину. Якщо серйозна компанія, там відбір дуже цікавий. Доки керівник веде зі співробітником розмову — за ним спостерігає психолог, який моментально оцінює.
— До речі, на який ви автомобіль пересіли з велосипеда?
— Ніколи не було дорогих автомобілів. Їжджу на російському автомобілі класу “дев’ятка”J Хочеться мати нормальну машину. Але наразі в мене є інші термінові завдання — діти. А із заробітною платою, навіть банкіра, мати розкішний автомобіль складно. Бо чоловіки, по своїй суті, хочуть чимось керувати. Якщо він вдома не може дружиною управляти, то він хоч сяде в машині покеруєJ
— Але на велосипеді все ж ганяли свого часу?
— Аякже. У дитинстві все було. І у футбол ганяв, і взимку на ковзанах у хокей…
Тепер зими вже не ті, звісно… Колись снігу нападало так, що з хати не можна було вийти. Зараз, щоб покататися на лижах, треба їхати у Карпати. Так просто з горбочків не поз’їжджаєш… А так як на Хмельниччині маса ставків, то покататися на ковзанах було де. Цілим класом збиралися. У нас було дев’ять дівчат та 21 хлопець.
Про курча в яйці
— То ви тепер на лижах у Карпатах катаєтесь?
— Ви знаєте, ні. На спортивних лижах ні разу навіть не стояв. Для мене відпочинок починається у час відкриття мисливського сезону.
— Впольовану дичину самі готуєте?
— Хіба на природі. Ініціативу віддаю в руки дружини. Хоча коли мама була на курсах, ми з дочкою готували все самі. “Папа дома, конечно, главный, если мамы случайно нет”. Розумієте, мені керування на роботі вистачає. Часом треба побути підкаблучником для того, щоб тверезо, нормально приймати рішення на роботі. Американські дослідники зробили цікаве дослідження. Чоловікові, щоб виговоритись, потрібно 7-10 тисяч слів, а жінці — 17-20 тисяч. Тому коли чоловік приходить з роботи і каже, що у нього все нормально, більше з питаннями до нього чіплятися не слід.
— Ну так, у чоловіків все більше на рефлексах, тоді як у жінок — на інтуїції…
— Тому що ще у древні часи жінкам, які жили у печерах, треба було слідкувати за одним кутком — щоб дитина ніде не влізла; за іншим — щоб звір ніякий до печери не забрався; а за третім — щоб отам кіт останній шматок м’яса не вкрав…
— Ви так говорите, ніби жінкам пам’ятник треба ставити?
— Жінкам — так. Це наші дружини, наші мами, наші дочки… Як кажуть, жінка дає життя, а потім же й жити не даєJ
— І у вас дочка є?
— Так, і син старший. Дмитро зараз у Києві, працює страховим агентом в “Оранті”. Йому 25 років. А молодша Тетянка тільки у дев’ятий клас ходить. Так що я ще молодий татоJ Хоча можу виявитись ще молодшим дідом… (Сміється.)
— Крім сімейного спілкування, що є для вас відпочинком?
— Витягую з криниці відро води та виливаю на себе. Не дивуйтесь — це такий заряд на цілий день!
— І навіть взимку?
— Так. Тільки коли температура мінус 27, треба вже в капцях виходити. Ноги можуть примерзнутиJ
— У вас є такі звички, яких хотіли би позбутися?
— Знаєте, горілку не п’ю, не сонько… У політику не пішовJ, хоча мав можливість, коли працював у державних структурах. Якщо серйозно, то, мабуть, не вистачає витриманості. Часто не доводжу до кінця те, що розпочав. Моє — це творча робота, це організація проектів, робота на перспективу. Тоді як рутинна робота починає втомлювати… До того ж я ще й Баран (сміється)… тобто Овен. Можу битися об стіну, не бачачи, що поблизу є вхід.
— Що стало переломним моментом у вашому житті?
— Мені дуже важко було прийняти рішення піти з держслужби у приватну структуру. Сьогодні ця структура називається VAB, тоді — Ва-банк. Я над цією пропозицією думав місяць. Я знав, що робити, як, але переступити, маючи певний статус, і починати майже з нуля, з кількох чоловік, і робити це на певному рівні… Це як курча в яйці: поки воно там сидить, йому там тепло і м’яко — воно думає, що у цьому весь сенс життя. А коли прокльовується, є інший світ — зовсім інакше сприймається. Виявляється, все набагатогранніше.
![]()


