Президент Українського національного комітету Міжнародної торгової палати Володимир Щелкунов стверджує: “У більшості випадків ці проблеми створюють чиновники містечкового рівня, які не розуміють, що, виступаючи і створюючи умови для непорозуміння з інвесторами, вони підривають авторитет української держави”.
Інвестори в один голос твердять: Україна не є економічно прогнозованою державою. Кожен грає за тими правилами, які вигідні йому. Тож вкладати гроші ризиковано. Найбільше скаржаться на дії чиновників, адже їх передбачити неможливо. Водночас урядовці не відмовляються, проблеми бізнесменів розуміють. Але поки що все залишається на стадії декларацій.
Міністр економіки Автономної Республіки Крим Ігор Огороднік акцентує: “Для інвесторів головне — стабільність: економічна, політична і головний аспект — прозорість відносин між владою та інвесторами. Поняття прозорість полягає в тому, що ті документи, які підписуються в процесі угоди, будуть легітимними за будь-якої влади”.
Кримчани розробили багато документів, які захищають інтереси інвесторів у їхньому регіоні. Результати помітні, принаймні так стверджує міністр. Минулого року в економіку Криму іноземці інвестували 132 млн доларів. Це не набагато, але більш ніж позаторік. Водночас, бізнесмени, які працюють в Україні вже не перший рік, цих позитивних зрушень не відчули.
За словами депутата Держдуми Росії Олександра Лебедєва, з комерційної точки зору вся російська інвестиційна діяльність в Україні протягом семи років абсолютно нерентабельна і ситуація погіршується.
Росіяни кажуть: за нинішніх умов працювати на території України нереально. Скаржаться, що вимагають хабарі, не уточнюють хто і називають цифри 10-20 мільйонів доларів. Також нарікають на законодавчі зміни, зокрема, ліквідацію вільних економічних зон. Адже через це окупність багатьох проектів збільшилась удвічі. Тож будувати готельні комплекси у Криму стало просто нерентабельно. До речі, північні сусіди на півострові є інвестиційними лідерами. Також туристичний бізнес приваблює німців та, як не дивно, представників Віргінських островів.
Утім, експерти стверджують, що капітали не мають кордонів і йдуть туди, куди легко увійти і вийти. Країна ж потребує цих грошей. Тому уряд і заявлений ним курс свідчить про те, що треба вже від слів переходити до справ. Адже торік було багато розмов, та мало кроків назустріч бізнесу. Вітчизняні ділові кола відкриті до співпраці і разом з урядовцями розробляють програми, які вже діють в Україні. Цього року, як і минулого, інвестиційного буму вже ніхто не прогнозує. Однак у результаті такої “локальної співпраці”, мовою бізнесу, із іноземними інвесторами можна досягнути позитивних результатів. Крок за кроком. Адже за нинішнім економічним станом грошей потребуємо, як ніколи — 10 мільярдів доларів за рік, щоб за рівнем ВВП наблизитись хоча б до наших сусідів — поляків та угорців.
