— Пане Володимире, як ви оцінили розмови про купівлю українських обленерго російськими структурами?
Володимир Сівкович: Про можливе створення спільного холдингу Чубайса, Григоришина і Пінчука обов’язково треба говорити і навіть бити на сполох. Чому? Тому що згідно з нашим законодавством такий холдинг загрожуватиме економічній безпеці держави. Я думаю, що цю ситуацію потрібно вивчити Антимонопольному комітетові: якщо ми взяли курс на ринкову економіку, то про яку приватну монополію ми можемо говорити? Експансія РАТ ЄЕС є незаперечною. Чому? Тому що Григоришин не є громадянином України. Він — громадянин Росії. Отже, виходячи з тих даних, які в нас є, у майбутньому холдингу Росія матиме 68% акцій. Це не тільки блокуючий, а й контрольний пакет, який зробить новоутворений холдинг російським, а не українським. І впливати на нього Україна ніяк не зможе. Я думаю, що причиною цього — ті помилки, яких припустилися свого часу попередні уряди, зокрема, ще Павло Лазаренко й Фонд держмайна, коли почалася приватизація обленерго. Взагалі можна говорити про помилки в приватизації, особливо стратегічних підприємств.
— Вам у опоненти я можу покликати хіба що пана Анатолія Чубайса. Він давав дещо інші коментарі й говорив, що ніякої небезпеки для України немає.
В. С.: Це його проблема. Я скажу лише, що якщо Чубайс забере ці десять обленерго, то з енергетикою в нас вийде точно така ситуація, як з “Нафтогазом”: ми не маємо права сьогодні продавати без дозволу РАТ “Газпром” свій газ на експорт. І не маємо права перепродавати газ і так далі. Те саме вийде і з РАТ ЄЕС.
— Я пропоную послухати слова Чубайса: “Надо понять простую базовую мысль: мы живем в открытом конкурентном мире… И в этой стратегии открытой конкуренции, всегда кто-то лидирует на каком-то этапе. На другом этапе лидеры меняются. Я хочу, чтобы Россия была лидером, и я на это работаю. Да, мы приобретаем энергетические активы на Украине, но это же дорога с двусторонним движением… Да, это привяжет сильнее Украину к России. Только и Россию к Украине тоже привяжет. И привяжет не в режиме Тузлы, а в режиме реального, современного взаимодействия, выстроенного на взаимном интересе. Ровно это мы и предлагаем Украине. Называется Либеральная Империя”.
В. С.: Цей виступ дуже схожий на передвиборну промову, потрібну СПС, щоби вони набрали якісь голоси в Росії. Це — підтвердження теорії “ліберальної імперії”, яку Чубайс починає пропагувати в Росії. В чому полягає питання? Він говорить: “так, у нас ринок, конкурентна боротьба” тощо. Це все правильно. Але не слід забувати, що є держава й держава повинна захищати свої інтереси, в тім числі й у конкурентній боротьбі. Існує антимонопольне законодавство, є низка інших законів стосовно національної безпеки держави.
— Очевидно, приїхавши в Україну і провівши тут бізнесово-політичну акцію, Чубайс хотів продемонструвати, що його теорія російської ліберальної імперії починає діяти. Чи має Україна якісь важелі, щоби протистояти цій теорії з її наступом на Україну зокрема?
В. С.: Це — теорія Чубайса, а він поки що не є ідеологом всієї Росії. Це теорія частини російського політикуму. Держава Україна має всі важелі для захисту своїх інтересів, було б бажання.
— Росія проковтнула цю теорію і навіть дуже схвально відгукнулась про неї.
В. С.: Правильно, тому що для Росії це красива теорія: “давайте зробимо велику Росію”. Чому в нас в Україні ніхто не говорить: “давайте зробимо велику Україну”? Чому всі мовчки дивляться як нас роблять апендиксом Росії в великому організмі постсоціалістичних країн?
— Чому в нас в Україні немає нормальних, ліберальних, імперських устремлінь? В доброму розумінні цього слова?
В. С.: Нам не потрібні імперські, нам потрібні хоча б ті, які будуть давати можливість українцям нормально жити. Нам потрібно в політиці нове покоління, не демагогів, а патріотів прагматиків.
— Я б хотів зачитати одну новину, яку занесли зараз у студію: Президент України виступив проти продажу російському електроенергетичному монополісту ЄЕС акцій українських обласних енергопостачальних компаній, вважаючи такі плани передчасними.
В. С.: Те, що Президент сказав, що він проти цього, замало. Потрібно терміново приймати кілька законів, зокрема, антимонопольних.
— Ваші прогнози щодо подальшого розвитку подій. Чи все-таки вдасться Чубайсу закріпитися на українському енергетичному ринку?
В.С.: Справа в тому, що до всіх цих акцій, про які говорив Чубайс, причетні приватні структури. Так, Чубайс дійсно разом з двома іншими бізнесменами може створити такий холдинг. А далі потрібно законодавчо врегулювати все так, щоб вони не мали монополії.
— Відомо, що до обленерго виявляє підвищений інтерес бізнес-середовище, яке сформувалося довкола СДПУ(о). Дуже часто говорили, що Суркіс, Шуфрич мають якісь види на обленерго. Чи не зіштовхнуться інтереси українських, скажімо, бізнесменів у цій галузі з інтересами російських?
В. С.: Я думаю, що ці інтереси вже зіштовхнулися. І соціал-демократи нікуди не подінуться й будуть воювати. Мене дивує, що при цьому соціал-демократи, яких всі критикують, займатимуть у цьому позитивну для держави роль. Мене дивує також, що інші українські бізнесмени будуть відігравати досить непривабливу для держави роль в цій ситуації. І ще мене дивує мовчання націонал-демократів. Слово “імперія”, нехай, навіть, ліберальна, коробить, віддає якимось атавізмом.
— Як ви вважаєте, яким буде рішення Конституційного суду? Третій термін буде визнано можливим з юридичної точки зору?
В. С.: Костю, я досить прагматична людина і мені дуже не хочеться гадати на кавовій гущі. Для цього є Суд, нехай він скаже своє слово. Я сказав своє бачення. Я проти того, щоб Леонід Данилович Кучма балотувався на третій термін. З моєї точки зору, згідно з нашим законодавством цього не повинно бути. А як з точки зору Конституційного суду, я не знаю.
— Доводиться чути, що це порушення статті 103, хоча для Леоніда Даниловича це був би гарний пас, якщо би Конституційний суд визнав таку можливість, а він потім відмовився б.
В. С.: Можливо, але ви розумієте, я б не хотів, щоб наші політики грали в такі ігри перед всією Україною, я б хотів, щоб вони говорили чесно й відкрито. І не займалися чутками, плітками й подібними іграми. Давайте подивимося на сьогоднішній політичний бардак. В оточенні Президента, поки що немає єдиної сильної фігури, можливо, з’явиться пізніше. Тому, можливо, й ставиться питання про третій термін, щоб досягти стабільності в суспільстві. Але своє бачення я сказав.
— Доводилося чути, ніби Володимир Сівкович — це такий собі “свій серед чужих, чужий серед своїх”. Коли вас умовно відносили до олігархів десь у 90-х роках, ви були бунтівним олігархом. Коли наблизилися до опозиції (був такий період), вас все одно там тримали на відстані. І зараз у більшості кажуть, що Володимир Сівкович займає свою окрему позицію з деяких питаннь. Чи багато таких людей загалом у більшості?
В. С.: З питань, які я хочу відстоювати і які належать до моєї компетенції, я завжди виступаю відкрито. Останнім часом досить часто журналісти називають мене “політичним термінатором” чи “парламентським термінатором”, щось таке. Це, мабуть, через мою відвертість. Ви знаєте, в парламенті я не один і не зовсім біла ворона. І я ніколи не був олігархом.
— Уточню щодо олігарха. Це визначення було дано в 90-х роках одним із українських політологів. Він сказав, що олігарх — це той, хто здійснює свої активності одночасно у політичній, бізнесовій та медіальній сферах.
В. С.: Ви говорите про нормальні дії будь-якого політика. Насправді олігарх — це той, хто, не будучи владою фактично, використовує її для власного збагачення й вирішення своїх проблем, маніпулюючи нею. Це моя думка, що таке олігарх, тому я вважаю, що ніколи не був ним. Стосовно моєї “окремої позиції”. Це не так. Просто в мене є власна позиція й своє бачення з кожного питання. Думаю, що так має бути в кожного політика. Коли політики ходять “стадом”, це вже не політики. Кравчук сказав, що тоді це барани.
— У нас слухач на проводі.
Слухач: Питання щодо зміни Конституції. Ваше ставлення й що ви робитимете в цій ситуації?
В. С.: Щойно прийшовши до парламенту, я почав озвучувати те, що потрібно міняти політичну систему в державі, що всі керівні органи держави не повинні залежати від одного підпису Президента. Те, що створено на сьогодні в політичній системі, — це фактично демократичний монархізм. Було подано кілька законопроектів змін до Конституції. Вважаю, це дуже добре. Буде розмежовано й збільшено повноваження парламенту, Кабінету Міністрів, який перестане залежати тільки від Президента, натомість залежатиме й від Верховної Ради. З іншого боку, самому Президентові потрібні не лише представницькі функції, а й жорсткі функції контролю над виконавчою та законодавчою структурами. Це правильно, за це я буду голосувати.
— Два роки тому багато говорили, що Володимир Сівкович може створити свою фракцію у парламенті. Чому не виникла фракція Сівковича?
В. С.: Політик має бути послідовним. Я досить молодий політик і думаю, що в мене ще все попереду. Тому мені потрібно будувати свій політичний образ на майбутнє. Свого часу фракція “Європейський вибір” не дала принизити опозицію. Вона її підтримала разом із частиною позафракційних депутатів і не дала можливості відібрати в них комітет й викинути на узбіччя політичного життя. Тоді я пообіцяв, що ввійду до цієї фракції, і я до неї ввійшов. Після того, як фракція більшістю вирішила (12 з 17 чоловік) об’єднатися з “Регіонами”, ми виконали це рішення. За два тижні до цього я категорично наполягав на зміні керівництва “Європейського вибору”, завдяки чому вона спокійно могла перетворитися на самостійну політичну силу. Та боротьбу за зміну керівництва ми, на жаль, програли тому що більшість депутатів у фракції були членами партії “Регіонів”.
— Пропоную “під завісу” поговорити про ЗМІ. Ви свого часу були одним із засновників і власників успішних медіапроектів (Інтер, СТБ). Чому більшість, зокрема, ви, не так часто виступаєте з питань свободи слова, діяльності ЗМІ і більш прозорої медіальної політики в Україні?
В. С.: Насправді я є членом відповідної слідчої комісії Верховної Ради разом з Томенком. До мене підійшли й попросили, щоб я там був. Говорити про свободу слова у нас у країні, я думаю, потрібно. Але справа в тому, що багато залежить від самих вас, журналістів. Розумієте, ми говоримо про те, що депутатів Верховної Ради хтось силує йти в більшість чи робити те чи інше. Це все брехня, повірте мені. Ніхто нікого не силує. Як можна силувати депутата, який повністю захищений законом? Усе робиться добровільно, але частина людей прикривається тим, що їх хтось силує. Так, він може втратити частину бізнесу, ставши на тверду позицію. Так, він може не отримати певних, можливо, великих дивідендів. Потрібно чітко розуміти: або ти це не отримаєш, або ти відстоюєш свою позицію. Те саме відбувається й у ЗМІ. Журналіст або отримує свою тисячу чи скільки доларів, або, як Тетяна Коробова, пише те, що вона думає. Це — вибір кожного з нас, і, я думаю, що це — проблема власників, журналістів і політиків.
— На закінчення бліц-питання. Чого ви очікуєте від 2004 року? Яким буде наступний рік?
В. С.: Цікавим.
— Я дуже задоволений з цього ефіру. Принаймні мені здалося, що наш гість був дуже відвертий, набагато відвертіший від тих, хто намагався відповідати, обходячи гострі кути.
В. С.: Костю, людям не можна брехати. Тому що це одразу видно. Краще говорити правду, навіть якщо потім отримаєш за це по голові.
