Часто люди нарікають, мовляв, “нічого вдіяти не можна”, “така моя доля” і одразу опускають руки. А от Олександр Нестеренко подібних висловів взагалі не знає. Для нього немає часу на зволікання. Адже робота хірурга вимагає точності, впевненості у собі та завжди рішучих дій у будь-якій ситуації.
— Для мене рятувати життя — це не робота, це покликання, спосіб життя, якщо хочете, — розповідає Олександр Леонтійович. — І не лише тому, що сам я виріс у сім’ї лікарів. У собі завжди відчуваю впевненість та внутрішню потребу допомогти хворим.
Для Олександра Леонтійовича нічого не давалося просто так. Все приходило з часом, досвідом та завдяки щоденній клопіткій праці. Окрім навчання на лікувальному факультеті Івано-Франківського державного медичного інституту, тоді ще молодий спеціаліст переборов у собі внутрішній страх нести відповідальність за чуже життя. Поступово свої знання почав застосовувати на практиці у хірургічній роботі. І вже у 1989 році приступив до роботи у відділенні хірургії органів травлення та ендокринології Рівненської обласної клінічної лікарні. Олександр Нестеренко одним із перших в області освоїв та впровадив у практику так звану безкровну хірургію, через що став почесним членом Європейської асоціації ендоскопічних хірургів.
“Ніколи не зупинятися на досягнутому” — кредо, з яким Олександр Леонтійович впевнено крокує по життю. У 1996 році йому присвоєно звання кандидата медичних наук. Зараз Олександр Нестеренко працює над здобуттям наукового ступеня “Доктор медичних наук” і готує дисертацію з проблем лікування шлунково-кишкових кровотеч.
— Робота хірурга — це універсальна професія, де ти повинен вміти і знати абсолютно все без права на помилку. Адже ціна за неї — людське життя, — розповідає лікар. — В основному, я спеціалізуюся на хірургічних проблемах органів черевної порожнини та щитовидної залози. Але на виїзних викликах профіль роботи розширюється.
Вже другий рік поспіль Олександр Нестеренко є депутатом обласної ради та членом медичної комісії з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства. Лікар переконаний, що будь-яка сфера людського життя, особливо медицина, потребує знання про неї зсередини. Кожен лікар має поєднувати в собі і науковця й організатора. Тоді більше шансів створити систему охорони здоров’я, яка працювала б на людей, була прийнятною і доступною для кожного, хто потребує медичної допомоги.
Специфіка роботи Олександра Нестеренка не передбачає повноцінного відпочинку. Він постійно на зв’язку і готовий рятувати людське життя навіть вночі. Розраду від щоденних турбот знаходить у своїх доньках та маленькій онучці. Полюбляє активний відпочинок, а свої сили поновлює під час плавання, полювання та рибальства. Лікар переконаний: якщо буде стабільність у державі — буде результат. Та й надіятись на покращення варто завжди, сподіваючись, у першу чергу, на самого себе та родину.
