Проте, викидання ідолів – процес болісний і в переважній більшості випадків завершується створенням нових ідолів, стереотипів, пам’ятників, ідеалів тощо.
То чи варто поклонятись чомусь взагалі, надавати будь-чому надміру великого значення? На мою думку, ні. Навіщо витрачати свої сили та час на сповідування ілюзорних істин? Коли можна, відкинувши всякого роду упередження, просто жити.
Але ж ні! Ми шукаємо легких шляхів, запевняючи себе та інших, що вони повні перешкод. А насправді найважча, і найважливіша перепона, яку необхідно подолати – це ми самі. Просто ламати установки в голові, які нам вперто насаджували ще з пелюшок. Наслідуючи догми, наше життя минає безбарвно і сумно. В світі повному стереотипів – ідолів. І більшість проти все змінювати, адже так легко жити, тому і обирають саме такий формат. А вимагається лише розуміння потреби рішуче і безповоротно перекреслити минуле. І далі все елементарно – викинути свого ідола в Дніпро.
