У місті Рівне, яке дедалі частіше називають столицею вишиваної книги, офіційно представили унікальний рукотворний фоліант — вишиту книгу «Василь Стус. Листи до сина», створену майстринею народної творчості, письменницею Оленою Медведєвою.
Це не просто книга. Це — символ любові, гідності й незламності, втілений у нитці, де кожен стібок звучить, як пульс живої пам’яті, кожна літера — як подих людини, що пройшла крізь випробування, але не зрадила себе. У цій праці поєдналися біль розлуки і сила батьківського серця, тиша табірних років і голос, який не змовк. Це історія, що вийшла за межі паперу, ставши матеріальним свідченням того, що любов і правда здатні пережити час, відстані й темряву епох.
Любов, що долає табори й час
Зі своїх 47 років життя Василь Стус 13 провів у таборах. Увесь цей час поет-дисидент, правозахисник, один із моральних стовпів українського ХХ століття, не переставав бути батьком. Він писав листи синові — про любов, про світ, про людину, про сенси, які не здатна знищити жодна система.
Саме ці листи — 27 текстів, написаних у 1972–1979 та 1980–1985 роках — Олена Медведєва протягом півтора року переносила у вишивку. У результаті з’явився фоліант «Василь Стус. Листи до сина» із 48 вишитих сторінок, вагою 8 кілограмів, форматом 60×42 см.
Листи Стуса до сина сьогодні звучать особливо гостро. Бо нині тисячі українських родин також розділені війною. Батьки, які боронять Україну, змушені любити на відстані — через слова, через листи, через пам’ять. І ця боротьба за державу й людську гідність — продовження тієї, яку вели українські дисиденти.
Майстриня, що створює символічні коди поколінь
Презентація відбулася у залі «Бізнес-коворкінг Рівне» — і тут не було вільних місць. Дорослі, молодь, діти зібралися, аби стати свідками народження ще одного культурного символу.
Олену Медведєву недарма називають мисткинею, яка створює знаки часу. Вона працює у техніці ниткографії, має власну запатентовану гарнітуру і вже відтворила у вишивці тексти Євангелій, «Лісової пісні», творів Франка, Ліни Костенко, «Кобзаря» Шевченка, «Конституції Пилипа Орлика» та багатьох інших знакових текстів.
У книзі «Василь Стус. Листи до сина», письменниця вишивала навіть імітацію затертої зошитової клітинки — адже саме на таких аркушах поет писав свої листи. У фоліанті також є надруковані на текстилі світлини та зразки почерку Василя Стуса. Листівки надсилалися із зображенням квітів, і саме цей мотив знайшов продовження в художньому рішенні книги.
«Це надзвичайна подія в моєму житті. Я тримала в руках оригінали листів Василя Стуса — і це наповнило мене сильними емоціями. Ці листи — про любов, а любов завжди сильніша за відстань і час», — ділиться з нами Олена Медведєва.
Присутність, що має вагу
Особливою подію зробила присутність сина поета — Дмитра Стуса, літературознавця, генерального директора Національного музею Тараса Шевченка, лауреата Шевченківської премії.
Разом із Оленою Медведєвою, у білих рукавичках, вони урочисто розгорнули книгу під оплески залу.
«Я справді зворушений. Наш світ тримається на артефактах і символах. Через них формується відчуття спорідненості, національної ідентичності. Коли з’являються такі речі — з’являються люди, які через постать Василя Стуса виявляють повагу до всіх, хто ніс Україну через десятиліття і століття. Наш національний космос стає повнішим і міцнішим», — зазначає Дмитро Стус.
За його словами, епістолярна спадщина Василя Стуса високо цінується і за кордоном, зокрема у Польщі, де його твори перекладають і досліджують.
«П’яте Євангеліє» Рівного
Депутатка Рівненської міської ради Галина Кульчинська емоційно підсумувала значення презентації:
«У світі є чотири Євангелія. У Рівному вже є чотири вишиті Євангелія, створені Оленою Медведєвою. А відтепер є п’яте — “Листи до сина” Василя Стуса. Це наше українське Євангеліє любові, гідності й віри попри все».
І справді, листи Василя Стуса — це тексти про людину, яка, переживаючи страждання й неволю, не озлобилася, не втратила світла і писала синові про найголовніше:
«Любов — то, може, єдина справжня квітка, подарована людині Богом…»
Простір, де книга стає мистецтвом
Побачити роботи Олени Медведєвої можна у першому в Рівному Центрі креативних індустрій — артпросторі «Вишивані книги», який став унікальним осередком поєднання традиційного ремесла і літератури.
Тут вишивка перестає бути лише декоративним мистецтвом — вона перетворюється на мову пам’яті, історії та національної ідентичності. Кожен створений мисткинею фоліант — це роки кропіткої праці, сотні тисяч стібків і, головне, глибоке осмислення тексту.
Нитка як носій сенсів
Це не просто мистецькі об’єкти — це матеріалізовані сенси, зафіксовані в нитці, спосіб зберегти духовну спадщину й передати її далі, майбутнім поколінням.
У цих роботах поєднуються сакральність слова, символіка орнаменту та сучасне художнє бачення, що формує нову культурну традицію.
Подія, що виходить за межі мистецтва
Презентація вишитої книги «Василь Стус. Листи до сина», стала для Рівного подією значно ширшою, ніж мистецький захід. Це був акт живої пам’яті — про поета, про батька, про людину, яка в нелюдських умовах зберегла здатність любити.
Це — жест вдячності тим, хто творив і продовжує творити українську духовну опору. І водночас — продовження розмови між поколіннями: між батьком і сином, між минулим і сучасністю, між словом і тишею.
Ця розмова звучить мовою нитки, тексту і внутрішнього світла — мовою любові, що долає час, відстані й будь-які кордони.
Більше фотографій з презентації вишитої книги «Василь Стус. Листи до сина» Олени Медведєвої можна переглянути тут.
