16-річна рівнянка Ліна Якобчук здійснила свою дитячу мрію – відкрила танцювальний клуб VIP Dance Family.
Танець – це більше, ніж просто хобі. Це мова, завдяки якій люди розповідають історії, котрі неможливо передати простими словами, а ще – чудовий спосіб виразити власне «Я». Як відомо, будь-яка справа приносить вдвічі більше задоволення, коли залучаєш до цікавого процесу інших, – у цьому переконана власниця студії бальних та сучасних танців Vip Dance Family Ліна Якобчук, талановита 16-річна танцюристка, яка з самого малечку мріяла навчати діток мистецтву хореографії. Ліна мала чітку мету та чудову мотиваторку – маму, яка підтримала у реалізації задуманого. Було непросто: низка злетів і падінь то приближувала, то віддаляла від мрії, однак врешті-решті її вдалося втілити у життя.
Для Ліни викладання хореографії – це не робота чи обов’язок, а стан душі. З великою любов’ю та терпінням вона ділиться власними знаннями та досвідом з наймолодшими. Дівчина постійно займається самовдосконаленням: ставить випускні та весільні вальси, готує юних танцюристів до змагань, бере участь у конкурсах та займає перші місця. Надалі Ліна планує стати хореографа міжнародного рівня.

– Ліно, розкажи трішки про себе нашим читачам.
Мене звати Ліна Якобчук, мені 16, і я – молодий тренер спортивно-бальної та сучасної хореографії. У мене грандіозні плани на життя, які неодмінно стануть реальністю. Планую стати особливим хореографом, у якого на першому місці не фінансові статки та матеріальні цінності, а радість, любов та гарний настрій учнів.
– Чи маєш ще якісь хобі?
Щиро кажучи, у мене їх декілька. Шалено подобається танцювати, співати, а також захоплююсь стрільбою. Просто не можу уявити своє життя без будь-яких фізичних навантажень.
– Як виникла ідея створення власної танцювальної студії? Хто надихав та підтримував у процесі роботи?
Ще з дитинства я мріяла про свою танцювальну школу. Мене підтримала моя мама, допомагала у всьому, аби я мала змогу продовжити займатись улюбленою справою.
– Чому саме така назва – VIP Dance Family?
Назва студії повинна відображати саму суть танцювального колективу. VIP у перекладі з англійської означає «дуже важлива персона». А Dance Family теж у перекладі з англійської – «танцювальна сім’я». Я прагну, аби у моїй студії, немов у великій танцювальній родині, кожна дитина почувалася важливою та особливою.
– Розкажи про своїх підопічних. Які вони?
Мої учні – це активні, веселі, творчі крихітки, яких я надзвичайно люблю (на мій день народження вони влаштували незабутнє свято!). Вони дуже різні, але усіх об’єднує велика любов до танців. Для мене важливо, аби у колективі панувала атмосфера дружби та поваги одне до одного, тому я дуже тішуся, що мої діти є добрими, щирими та чуйними.

– Чи готуєте концертні номери? Берете участь у неординарних проєктах?
Концертні номери для дітей готуються обов’язково і досить часто. Від процесу організації діти і дорослі отримують величезне задоволення. Окрім того, зараз я готую своїх дітей до виступу на благодійний концерт. Маємо намір взяти участь у новому для нас проєкті, проте поки не розкриватиму усіх секретів.
– Як війна змінила твоє повсякденне життя?
Цього року я почала активно займатися волонтерством. Якщо мої дії змінюють життя інших людей, то чому ні? Наприклад, для евакуйованих дітей я безкоштовно проводжу заняття з танців. Окрім того, щоразу дарую їм подарунки у вигляді солодощів чи ще якихось дрібничок. Мені здається, що таким чином діти зможуть швидше адаптуватися у новому місті. Також на початку війни плела сітки, перевозила тваринок, допомагала у пошитті розгрузок. Наразі співпрацюємо з мамою з благодійним фондом. Долучитися можна, приєднавшись до моєї сторінки в соцмережах.
– Ти погоджуєшся з тим, що культура і мистецтво не актуальні в часи війни?
Культура та мистецтво важливі завжди, навіть під час війни. Вони дають змогу жити, розвиватися, розуміти реальність та бути психологічно стійкими у ці складні часи. Діти постійно потребують розвитку, тож потрібно крізь мистецтво допомогти їм зрозуміти реальність, наскільки це можливо в їхньому віці.

– Твоя формула успіху? Що порадиш підліткам у такий складний воєнний час?
Моя формула успіху: визначення мети + впевненість у собі + зосередження зусиль + допомога мами = успіх. Я переконана, що потрібно присвячувати якомога більше часу справі свого життя. Підліткам раджу планувати своє майбутнє та неодмінно долучитись до якогось волонтерського руху, адже це допомагає відчути свою соціальну значимість.
![]()


