Для міста поломка транспорту — це затримка. Для великого села — це загроза. У Здовбиці шкільний автобус давно став не просто засобом підвезення дітей, а справжнім нервом громади. Саме він щодня з’єднує віддалені хутори зі школою, а батьків — зі спокоєм за безпеку своїх дітей. Та варто йому зупинитися — і на поверхню виходять проблеми, які роками накопичувалися в системі.
Про це емоційно й відверто написала рівненська волонтерка, мама Мар’яна Рева. Її слова — це голос багатьох батьків, які опинилися заручниками ситуації.
«Нещасний автобус в нашій Здовбиці…
Скільки нервів він моїх з’їв… Коли дитина в 1 класі, ми з чоловіком в Рівному на роботі, а в 11 ранку на месенджер приходить повідомлення “автобус поломався, розвозити дітей після уроків не буде”.Наша Здовбиця дуже велике село, деякі діти справді живуть далеко від школи. А ще – небезпечна дорога, по якій водії женуть на Острог і Нетішин і більшість навіть не думають знижувати швидкість в населеному пункті, а діти переходять дорогу по нерегульованих переходах.»
Ці кілька абзаців — не просто емоції. Це реальність, у якій щодня живуть десятки родин.
Що сталося з автобусом: пояснення директора школи
Ситуацію детально пояснив директор навчального закладу Юрій Шадий. За його словами, ремонт шкільного автобуса триває вже кілька днів і перетворився на справжній квест із браком ресурсів, людей і часу.
Автобус, якому лише чотири роки, раптово зупинився просто на території школи — відмовив стартер. Формально гарантія на транспорт становила лише два роки, тож усі витрати та організаційні питання лягли на плечі закладу.
Стартер демонтували власними силами. Водночас водій не може виконувати ремонтні роботи — через інвалідність. І це не виняток, а тенденція: через відсутність бронювання більшість водіїв шкільних автобусів сьогодні або пенсіонери, або люди з інвалідністю, а часто — і те, й інше. Заробітна плата — мінімальна, неконкурентна, навіть з урахуванням можливих премій.
Ремонт «на ентузіазмі» і готівці
За словами директора, у всьому Рівному знайшлася лише одна фірма, яка погодилася оперативно відремонтувати стартер конкретної моделі. Вартість — 3200 гривень готівкою. Ще 1800 гривень — на заміну кнопок вмикання та перемикання маси, які також виявилися згорілими. За офіційними процедурами довелося б чекати тижнями — часу, якого школа не мала.
Далі — ще складніше, каже директор. Пошук автоелектрика перетворився на окрему проблему. Фахівців, готових працювати з такою моделлю автобуса, практично немає. Інструкція з експлуатації — некоректна. Урешті на допомогу відгукнувся відомий у громаді автоелектрик Василь Михайлович Григулич, який паралельно займається волонтерськими ремонтами авто для ЗСУ.
День під автобусом і запитання без відповідей
Цілий день — з 10:00 до 17:00 — фахівець, директор і педагоги провели біля автобуса, часто буквально лежачи на асфальті під машиною. Довелося навіть їхати до сусідньої Гільчі, щоб оглянути аналогічний автобус і звірити схеми підключення, продовжує Юрій Шадий
З’ясувалося, що під час ремонту стартер оснастили іншим пристроєм відтягування — зі зміненою схемою. Після перепідключення двигун прокрутився, але через мороз не завівся, а згодом стартер знову перестав реагувати. Чи причина в некоректному ремонті — покаже наступний огляд – підсумовує директор.
Проблема не одного автобуса
Юрій Шадий наголошує: цей текст — не виправдання і не скарга. Це спроба пояснити батькам і чиновникам, що шкільний автобус — це не просто одиниця техніки для звіту.
Без системи сервісного обслуговування, боксів, механіків, запасних частин, резервних машин і водіїв — будь-яка реформа перетворюється на красиву декларацію. А без нормальних доріг шкільний автобус стає джерелом ризику, а не безпеки.
