Як правильно робити добро собі й громаді

“Викиньте всі мої попередні книги з маркетингу і користуйтеся новою — адже за 20 останніх років світ кардинально змінився!” Таку пораду дав всесвітньо відомий гуру менеджменту, основоположник теорії маркетингу Філіп КОТЛЕР українським бізнесменам, коли влітку минулого року привозив до Києва свій майстер-клас.

Бізнес —
не травоїдний,
він лев
Цю книгу ще понад рік тому перекладено українською мовою та видано у серії “Бібліотека ділових шедеврів від UMC” у видавництві Олексія Капусти. Її можна прочитати у Рівненській державній обласній бібліотеці, бібліотеках Національного університету водного господарства та природокористування, Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету та Національного університету “Острозька академія”.
Епохально нову теорію маркетингу автори викладають, опираючись на сотні прикладів діяльності бізнес-корпорацій у США та інших західних державах. Безперечно, цей досвід буде дуже цікавим та корисним і для рівненського бізнесу. Тож спробуємо разом пошукати у книзі підказки й місцевим підприємцям. Почнемо, приміром, з визначення поняття “Соціальна корпоративна відповідальність”.
Не секрет, що нині багато хто сприймає бізнес як такий досить негативно, тобто за звичними стереотипами про “буржуїв, хапунів, глитаїв”. На щастя, ставлення до бізнесменів як до бандитів чи спекулянтів минає. І, можна говорити, що ця дуже важлива зміна у свідомості наших сучасників викликана саме дією соціальної корпоративної відповідальності, або, іншими словами: демонстрацією прикладів бізнесу з “людським обличчям”.
Хоча і афоризм про людське обличчя є фактично таким же стереотипом. Важко його вживати й підтверджувати, адже природа бізнесу по суті своїй агресивна.
Спробуємо запитати пересічних громадян, ба навіть самих підприємців: “Бізнес, у зоологічному порівнянні, уявляється вам:
– коровою, яка дає корисне молоко,
– конем, який тягне на собі вантажі,
– кровожерливим левом?
Як не дивно, більшість ідентифікують бізнес із травоїдними суспільно корисними істотами, хоча насправді природа бізнесу — поглинання ресурсів, “пожирання” тих, хто “пасеться” (споживає продукти й послуги). Час від часу сильніші леви витісняють або знищують слабших звірів, захоплюючи нові ринки. Тоді логічно постає питання: “У чому ж тоді полягає соціальна відповідальність бізнесу?”

Звідки у хижака “людське обличчя”?
Метафорично можна відповісти: у тому, щоби, задовольняючи апетити, не нищити зайвого. Як би це жорстоко не звучало, але закони природи є законами життя. Ми можемо погоджуватися або заперечувати ці закони. Але природа влаштована саме так. І не можна навчити лева їсти траву…
У звичному розумінні соціально відповідальний бізнес — це те ж саме, що й відповідальний громадянин, що живе за принципом: “Якщо Я не частина вирішення, то Я сам є частиною проблеми”.
Повертаючись до книги Філіпа Котлера та Ненсі Лі, слід наголосити, що запропонована ними новітня теорія просування товарів і послуг (маркетингу) базується на несподіваній у сенсі ведення бізнесу, а тому цікавій, філософії творення добра. Тоді біблійна притча “чим більше віддаєш добра людям — тим більше тобі воздається” стає реальністю, перевтіленою у твердження: “Чим більше думаєш про потреби людей (споживачів) і віддаєш їм того, чого вони потребують, — тим більше прибутків, на які навіть не сподіваєшся, можеш отримати навзаєм”.
Зокрема, Ф.Котлер, наводячи конкретні приклади у своїй книзі, визначає щонайменше 6 шляхів творення добра бізнес-корпораціями:
1) просування доброчинної справи (зосередження уваги суспільства на певній проблемі чи моральна допомога у залученні фінансування);
2) доброчинний маркетинг (відрахування відсотків від обсягу продажів);
3) корпоративний соціальний маркетинг (організація кампаній з метою зміни ставлення суспільства до вирішення конкретної проблеми);
4) корпоративна філантропія (внесення капіталу в доброчинні фонди та надання грантів — великих доброчинних пожертв на реалізацію неприбуткових проектів);
5) волонтерська робота на користь громади;
6) соціально відповідальні підходи до ведення бізнесу.
Як бачимо, навіть якщо наш бізнес сам потребує інвестицій для розвитку, його соціальною відповідальністю можна назвати моральну підтримку (принаймні добрим словом) тих осіб чи організацій, хто намагається розв’язувати проблеми громади. А найвищим пілотажем бізнес-корпорацій є наявність стратегічного плану розвитку підприємства, в якому чітко виписано, які саме соціально відповідальні підходи застосовує компанія, щоби покращити життя людей.
Іншими словами, ми маємо право самі вирішувати (доки соціальна відповідальність не обумовлена законом чи нормою), на які громадські, суспільні потреби спрямовувати пожертви (ресурси), зароблені нашим підприємством або установою. Зрештою, і люди, задіяні у нашому бізнесі, які живуть у нашій громаді, регіоні, країні, теж повинні жити краще.

Руслан КРАПЛИЧ, консультант з розвитку.
Якщо ви хочете поставити запитання щодо сьогоднішньої теми нашої розмови або вам кортить поділитися своїми думками, пропозиціями та досвідом — просимо звертатися до ведучих рубрики за адресами: у редакції газети “ОГО” — sadova@ogo.ua або до консалтингової групи “Євро-Волинь” — ev@evconsult.com.ua, телефон: 8-050-3392518.

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху