Перетворити Рівне на Багдад спробували шоу-балет “Ля Руж” та майстер танцю живота Казимір Сатлер. Півторагодинну програму з такою назвою вони представили на розсуд рівнян. І хоч шоу чекали в обласному центрі ще на початку березня, виступ відбувся лише минулих вихідних.
Про те, що шоу складатиметься з двох частин, глядачів попередили заздалегідь. Перша — латиноамериканська. Вона поєднала не лише справжні бальні танці з латиноамериканської програми з використанням елементів циркової акробатики, а й справжнісіньке кабаре та еротичне шоу. Загалом на сцені панував своєрідний вінегрет запального танго, еротичних дівчаток-ковбоїв, рок-н-рольних викрутасів від дамочок у стилі 20-х, строгих і пластичних єгипетських красунь та бразильського карнавалу.
Друга частина, яка й дала назву шоу, миттю перенесла глядачів у славне місто Багдад, де чарівні жінки, танцюючи, повільно й пластично рухаючи стегнами, запалюють вогні вечірнього міста, де молоду й вродливу танцівницю (керівник шоу-балету “Ля Руж” Світлана Божок) викрадають у коханого й перевозять у будинок багатого падишаха. А там вже наложниці переодягають дівчину “за місцевими стандартами”, оздоблюючи легкий, навіть повітряний одяг важкими прикрасами. Проте коханий (Казимір Сатлер), не може залишити її у біді й приходить на порятунок. Саме з цієї миті й починається найцікавіше, а саме — довгоочікувані танці живота у виконанні дівчат та самого Казиміра Сатлера. Аж ось, щоб здивувати падишаха, закоханий босоніж танцює на битому склі, поступово пришвидшує темп, та ще й, видається, вибиває чечітку на гострих уламках. Раптом із широкого чорного плаща, в якому Казимір і вийшов на сцену, з’являється довжелезний пітон. Рухати стегнами й не тільки коли на тобі звивається чималенька змія, танцівнику ще цікавіше й приємніше.
Проте й на цьому шокувати публіку танцівники не припинили. Шоу наповнилося іскрами — спершу від запального танцю з палаючими факелами, якими Казимір проводив по тілу, а потім гасив у гортані. Завершальним етапом шоу став танець із шаблями, іскри від яких, здавалось, от-от запалять сцену чи одяг самих танцівників.
Як зізнався після шоу Казимір САТЛЕР, без допомоги керівника колективу “Ля Руж” шоу не мало б такого вигляду:
— Друга частина програми — це наша спільна робота зі Світланою Божок. Танці, які я сьогодні виконував, за задумом сольні. Для того, щоб це шоу можна показувати широкому загалу, була потрібна адаптація хорошого хореографа. Так з роботи сольного танцівника та постановника колективних танців за три місяці вийшло комерційне дійство. Можна сказати, що “Ніч у Багдаді” — це спільний плід позашлюбного кохання.
Друга частина, яка й дала назву шоу, миттю перенесла глядачів у славне місто Багдад, де чарівні жінки, танцюючи, повільно й пластично рухаючи стегнами, запалюють вогні вечірнього міста, де молоду й вродливу танцівницю (керівник шоу-балету “Ля Руж” Світлана Божок) викрадають у коханого й перевозять у будинок багатого падишаха. А там вже наложниці переодягають дівчину “за місцевими стандартами”, оздоблюючи легкий, навіть повітряний одяг важкими прикрасами. Проте коханий (Казимір Сатлер), не може залишити її у біді й приходить на порятунок. Саме з цієї миті й починається найцікавіше, а саме — довгоочікувані танці живота у виконанні дівчат та самого Казиміра Сатлера. Аж ось, щоб здивувати падишаха, закоханий босоніж танцює на битому склі, поступово пришвидшує темп, та ще й, видається, вибиває чечітку на гострих уламках. Раптом із широкого чорного плаща, в якому Казимір і вийшов на сцену, з’являється довжелезний пітон. Рухати стегнами й не тільки коли на тобі звивається чималенька змія, танцівнику ще цікавіше й приємніше.
Проте й на цьому шокувати публіку танцівники не припинили. Шоу наповнилося іскрами — спершу від запального танцю з палаючими факелами, якими Казимір проводив по тілу, а потім гасив у гортані. Завершальним етапом шоу став танець із шаблями, іскри від яких, здавалось, от-от запалять сцену чи одяг самих танцівників.
Як зізнався після шоу Казимір САТЛЕР, без допомоги керівника колективу “Ля Руж” шоу не мало б такого вигляду:
— Друга частина програми — це наша спільна робота зі Світланою Божок. Танці, які я сьогодні виконував, за задумом сольні. Для того, щоб це шоу можна показувати широкому загалу, була потрібна адаптація хорошого хореографа. Так з роботи сольного танцівника та постановника колективних танців за три місяці вийшло комерційне дійство. Можна сказати, що “Ніч у Багдаді” — це спільний плід позашлюбного кохання.
![]()


