Завтра, 14 вересня, Здолбунів відзначає День міста — ще одну річницю свого багатого та непростого шляху. Це свято не лише про концерти, ярмарки та усмішки, а й про пам’ять, завдяки якій місто зберегло свій характер і стало однією з найяскравіших точок на карті Волині.
Перші писемні згадки про Здолбунів датуються 1497 роком, коли поселення під назвою Долбунів передали від Великого князя Литовського Олександра Ягеллончика до гетьмана Костянтина Острозького як винагороду за військові заслуги. Розташоване поряд із селом Здовбиця, містечко повільно розвивалося: у 1579 році тут було лише дев’ять будинків, а через два століття — всього дванадцять. Здолбунів не раз змінював власників, його дарували, продавали й навіть програвали в карти, тож не дивно, що місто згодом стало багатонаціональним осередком.
Справжній злам у долі Здолбунова стався у 1873 році, коли через нього проклали залізницю. З появою станції та депо сюди масово приїжджали люди на заробітки, і місто швидко перетворилося на важливий транспортний вузол. Цей розвиток змінив і соціальне обличчя Здолбунова: тут мешкали українці, поляки, чехи, євреї, румуни, турки, угорці. Саме ця мультикультурність стала фундаментом відкритості, яку місто зберігає й сьогодні.
У 1884 році брати Єлінек заснували перший цементний завод, і з того часу Здолбунів почали називати «цементною столицею Волині». Паралельно розвивалася інфраструктура — з’являлися житлові квартали, храми, школи, місця відпочинку. Промислове зростання поєдналося з культурною строкатістю, створивши унікальний міський дух.
Та ХХ століття принесло випробування. Радянська влада, що прийшла у 1939 році, знищила приватну ініціативу, а вже у 1941-му місто окупували нацисти. Особливо трагічною сторінкою стала доля єврейської громади, більшість якої було знищено під час окупації. Попри це, Здолбунів вистояв і продовжив розвиватися.
Символом пам’яті та оновлення став місцевий краєзнавчий музей, створений у колишньому жандармському відділенні, яке пережило зміну кількох режимів. У його стінах нині діють експозиції про первісну історію краю, воєнні лихоліття, мультикультурність і права жінок, а також відновлені підземні камери колишньої в’язниці. Музей став сучасним простором для молоді — тут проводять виставки, квартирники та творчі зустрічі, а його розвиток підтримують десятки волонтерів.
Сьогодні Здолбунів — це не лише індустріальне минуле, а й культурне, освітнє та волонтерське сьогодення. Зберігаючи історичну спадщину, місто дивиться вперед, залучаючи молодь і плекучи ідеї прогресу. День міста для здолбунівчан — це нагода згадати шлях, який пройшли покоління, і з гордістю будувати нове майбутнє на рідній землі.
