Такий порядок регулюється пп.9.6.2 ст.9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” (далі – Закон).
Згідно із Національним стандартом №1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (10.09.2003, №1440), вартість майна — це еквівалент цінності об’єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей.
Ст.17 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” визначено, що діяльність професійних торговців цінними паперами полягає, зокрема, в укладанні цивільно-правових договорів (у т.ч. договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи (клієнта).
Плата клієнта торговцю за послуги щодо проведення операцій з цінними паперами є доходом такого торговця і ніяким чином не впливає на вартість самого цінного паперу.
Отже, до витрат, понесених фізичною особою у зв’язку з придбанням інвестиційного активу, відносяться лише суми, які є еквівалентом вартості самого інвестиційного активу (цінного паперу). Всі інші витрати фізичної особи, здійснені у зв’язку з придбанням інвестиційного активу, не підпадають під дію пп.9.6.2 ст.9 Закону.
