Ідея провести такий експеримент у нашому місті виникла після одного цікавого випадку минулої весни. Коли переконалась, що не лише дівчата люблять компліменти, а й чоловіки старшого віку…
Хто любить вухами?
Після надто активного робочого дня, неквапливо прямувала на зупинку. Втома заповнила всі думки і світ навколо. Саме через це не звернула увагу на світлофор, який ще миготів червоним. Пробившись через натовп пішоходів, що чекали “зеленої” команди переходу, повільно ступила на проїжджу частину. Чиясь рука схопила моє плече і докірливий чоловічий голос проскрипів прямо над головою: “Дівчино, тобі що, жити набридло?”.
Звісно, що ні. Але надто різке запитання змусило мене розрядити ситуацію і перше, що спало на думку — зроблю йому комплімент. Як-не-як, а мені майже життя врятували. Так, не думаючи випалила: “То я на вас задивилась!”. У цей момент засвітився “зелений” і натовп пішоходів, перетинаючи дорогу, нарешті поглинув того “рятівника”. Як на зло, потрібна маршрутка все не їхала. Погода була пречудовою і не затримуючись, вирішила пройтись пішки хоча б до наступної зупинки.
Та тут сталося те, що зламало закам’янілий стереотип: жінки люблять вухами. А ініціатива знайомитись належить чоловікам. Не знати звідки з’явився чоловік, якого нагородила компліментом ще біля світлофора. Рятівник, називатимемо його так й далі, виглядав на років сорок. Він протягнув мені букетик підсніжників і обережно запитав: “А чому ви на мене задивились? Чим я вирізнявся з натовпу?”. Він ніби боявся моєї відповіді, та наважився ж. На цю мить у моїх долонях опинились перші весняні квіти, які просто не дозволили грубо “відшити” людину та й не чемно з мого боку, — подумалося тоді. Зрештою невпевнено відповіла: “Чим вирізнялися, питаєте? Очима, напевно”. Наступний крок мене ні трішечки не здивував, адже “рятівник” запропонував випити кави, на що я не вагаючись відповіла: “Одна філіжанка кави напевно не зашкодить” та відразу ж відмовитись від порції кофеїну у новій компанії змусив всього один жест незнайомця… — він знімав свою обручку.
Чоловіки не горять бажанням знайомитись після тридцяти, а жінки — за шістдесят
Цей випадок не один раз наводив на висновки, що стереотипи міняються і, напевно, змінюватимуться й надалі. А на якому щаблі моральні принципи сьогодні — переконалася після кількох спроб познайомитись зненацька із чоловіками, у яких на правій руці красувалась обручка.
Та перед таким собі “полюванням” на чоловіків нових принципів звернулася за коментарем з цього приводу до працівників служби знайомств. Вони розповіли про цікаві закономірності, які спостерігають серед своїх клієнтів. Виявляється, бажання знайомитись переросло у вікову тенденцію. Так серед бажаючих познайомитись у 20 – 25 років — є чоловіки, але немає дівчат. Вікова група 30 – 40 років складається повністю із жінок. Як зізнається консультант: якщо нам телефонує чоловік цього віку, цікавиться, я готовий його з того кінця дроту сюди на гачку притягнути! Проте у 50 – 60 років серед бажаючих познайомитись з’являються чоловіки, але вже не звертають увагу на одноліток, а шукають молоденьких. А молоденькі, в свою чергу, не дивляться на них. І найдивніше те, що серед шукачів нових знайомств після 60 років зовсім немає жінок, а чоловіки все ще лишаються у пошуку…
Ініціатива проситься до рук
Серія знайомств із власної ініціативи починалась у післяобідню пору в міському парку. Ймовірно у цей час ніхто не поспішатиме на роботу, а коли сидітиме на лавочці, то більш за все не квапитиметься додому у наступні кілька хвилин. Перш за все цікавила не можливість познайомитись, а реакція чоловіків на те, що дівчина підходить знайомитись першою. Чи не насторожить їх несподівана ініціатива і чи не згадає хтось про якісь раптом невідкладні справи, щоб “накивати п’ятами”?
Перший експеримент довелося проводити на досить впевненому у собі чоловікові років із сорок. Він повільно прогулювався поряд із атракціонами, де весело розважались діти. До нього підійшла із запитанням чи не підкаже мені, де обласна бібліотека. Буцімто у районному центрі, з якого я щойно приїхала, хороші підручники і “не ночували”. А мені ж просто вкрай потрібні вони сьогодні для курсової і шукати бібліотеку самостійно просто не маю часу, бо через кілька годин маю бігти на свою маршрутку. Саме так я вмовила незнайомця пройтися зі мною. Потім довго і нудно дякувала за допомогу, кожного разу наголошуючи на його галантності і великому серці.
А там, як кажуть, Остапа понесло… Після купи компліментів зізналася чоловіку, що він одразу привернув до себе увагу і ті книги я ще встигну сьогодні взяти. А насамперед маю бажання пригостити його кавою. Чоловік погодився, тоді й познайомились. До цього моменту він поводив себе досить сором’язливо і скуто. Як виявилося, Михайло одружений вже майже два десятки літ. Та за весь цей час навіть дружина не робила йому стільки компліментів і давно вже не відзначала, що він особливий. Тоді, зваживши на обставини, співрозмовник почав все більше і більше ділитись своєю неприязню до дружини. Наша розмова дійшла до того, що Михайло запитав, коли я знову буду у Рівному. Та після того, як почув про мого чоловіка, різко відповів, що йому вже давно потрібно додому, бо дружина чекає його на обід, а так як вона, ніхто не готує!
Після цього спроба познайомитись провалювалась через безпідставні підозри незнайомців про приховану камеру.
Останньому об’єкту моєї уваги було не більше 35 років. Він вигулював невеличкого кудлатого песика. Зізнатись у симпатії ще раз наважилась після того, як його рудий спанієль підбіг до мене і грайливо вертів залишком хвостика, ніби благаючи звернути увагу ще й на його господаря. Випити кави Олексій не відмовився, проте відразу попередив, що на щось дорожче у нього не вистачить грошей. Чоловік навіть зрадів, коли я повторила, що пригощу його тільки через те, що він мені сподобався. А у ході розмови Олексій повідав, що погодився на таку інтригу не через “халявну” каву, а із почуття цікавості. Його друзі розповідали про те, що дівчата тепер сміливіші за чоловіків, проте не вірилось відчути таку ініціативу на власному досвіді.
— А взагалі ініціатива дівчини ще не ознака розкутості. Така поведінка у сучасному світі швидше говорить про сміливість і впевненість у собі, — поділився власною думкою Олексій, коли я в нього запитала, чи часто він погоджується на подібні пропозиції і як ставиться до цього.
Після такого “розгулу демократії” можу говорити з упевненістю про те, що Бог жінці посилає якраз те, чого вона сама прагне, коли вона повністю впевнена у своїх бажаннях. А чоловіки чинять з жінками лише так, як ті їм дозволяють. Насмілюся заперечити й інше, що шлях до серця чоловіка не завжди пролягає через його шлунок. Швидше, більше залежить від уваги до нього та порозуміння. Любіть своїх чоловіків, і вони віддячать вам тим же, або й сторицею.
