Андрій БОРОВИК – доктор юридичних наук, професор, відмінник освіти України, відповів на питання спеціально для журналу РІВНЯНИ.
Динамічна трансформація: як війна змінила юридичну практику
– Скажіть з досвіду, як змінилася юридична практика в Україні за останні роки, особливо в умовах війни та реформування системи?
– Юридична практика в Україні за останні роки змінилася максимально динамічно – і ці зміни були не еволюційними, а вимушено прискореними. Вплив війни, реформування системи правосуддя, цифровізації державних процесів та оновлення законодавства створили абсолютно нові умови роботи для юристів. Як практик, я можу відзначити кілька ключових трансформацій.
По-перше, юридична практика стала значно більш прикладною та оперативною. Сьогодні юрист повинен вміти швидко реагувати на зміни правового поля, працювати з новими категоріями справ, пов’язаними з воєнним станом, мобілізацією, статусом військовослужбовців, військовополонених, воєнними злочинами, компенсаціями та гуманітарним правом. Норми, які раніше здавалися «концептуальними», стали щоденною практикою.
Наступне – сформувався новий напрям – правова підтримка в умовах форс-мажору та державної адаптації. Юрист працює з ситуаціями, які раніше не мали прецедентів: втрата майна через бойові дії, дискреційні адміністративні рішення, правові режими обмежень. Це потребує не лише знань, а й високого рівня професійного мислення.
Цифровізація та нові вимоги до професії
Окремо хочу зазначити те, що цифровізація суттєво змінила структуру юридичної роботи. Системи «Дія», ЄСІТС, електронні реєстри, дистанційні процесуальні дії – усе це скоротило бюрократію та прискорило доступ до правових послуг. Сьогодні юрист повинен володіти не лише правовою технікою, а й цифровими інструментами.
І нарешті – змінився сам юрист. Професія перестала бути закритою технічною сферою. Юрист сьогодні – це професіонал, який працює з людьми у стані стресу; приймає рішення у складних умовах; має високі етичні стандарти та розуміє роль права у збереженні державності. Тому можна сказати одне: юридична практика в Україні стала більш вимогливою, відповідальною та змістовно глибокою. І сьогоднішній юрист – це не лише спеціаліст, а й учасник ключових державних процесів, які формують майбутню правову систему країни.
Захист захисників: критичні прогалини у законодавстві щодо військових
– Які правові прогалини щодо військових сьогодні найбільше потребують уваги держави чи законодавців?
– Сьогодні, в умовах повномасштабної війни, правові питання, що стосуються військовослужбовців, стають не лише юридичним, а й моральним та державотворчим пріоритетом. Найбільш критичними є декілька блоків прогалин. По-перше, це відсутність системної моделі соціально-правового захисту військових та їхніх родин. Попри наявність окремих норм, вони фрагментарні, часто суперечливі й не формують єдиного механізму – від моменту мобілізації до реабілітації після повернення. Необхідно визначити чіткі гарантії виплат, пільг, медичної та психологічної допомоги, з урахуванням довготривалих наслідків служби. По-друге, потребує унормування сфера правового статусу військовополонених, зниклих безвісти та їхніх сімей. Процедури встановлення фактів, оформлення документів, компенсацій, а також реабілітаційні механізми часто затягуються або відсутні. Третім важливим аспектом є врегулювання відповідальності військовослужбовців, зокрема баланс між дисципліною та правами людини.
У деяких нормах Кримінального кодексу та спеціального законодавства існує невідповідність сучасним умовам війни та міжнародним стандартам. Окремого перегляду потребує система військово-медичної експертизи, реабілітації та статусу ветерана, яка повинна бути автоматичною, прозорою та позбавленою надмірної бюрократії.
І нарешті, важливо сформувати єдину філософію правової поваги до військового, що буде закріплена не лише в нормах, а й у ставленні держави та суспільства. Військовослужбовець має почуватися захищеним не лише на полі бою, а й у правовому полі. Сьогодні ми повинні створити правову модель, яка стане не тимчасовою реакцією на війну, а системним фундаментом для майбутньої держави та її обороноздатності. Це наш обов’язок перед тими, хто захищає Україну.
Правова культура в Україні
– Як часто ви стикаєтеся з правовою неграмотністю громадян, і як, на вашу думку, можна покращити правову культуру в Україні?
– У своїй роботі я регулярно стикаюся з тим, що значна частина громадян має недостатній рівень правової обізнаності. Це проявляється по-різному: від неправильного оформлення елементарних документів чи нерозуміння своїх базових прав – до невміння захистити себе в правовому полі або правильно взаємодіяти з державними інституціями. Втім, я завжди наголошую: правова неграмотність – це не провина громадян, а наслідок системної відсутності доступної правової освіти та зрозумілої комунікації держави з суспільством.
Покращення правової культури в Україні, на моє переконання, можливе через кілька практичних кроків. Зокрема право має стати частиною повсякденного життя. Людина повинна знати, як діяти у типових ситуаціях: укладання договору, спадкування, захист від шахрайства, взаємодія з правоохоронними органами. Це має бути прикладна, а не теоретична освіта. Крім того, держава повинна спростити мову права. Законодавство має бути не лише публічним, а й зрозумілим. Норми, які читає лише юрист, не виконують своєї функції. Цифрові сервіси, покрокові алгоритми, офіційні роз’яснення – це те, що реально змінює ситуацію. І основне – необхідно підвищувати довіру до правосуддя. Довіра є найкращим мотиватором для правової дисципліни. Якщо людина бачить, що закон діє, і рішення суду чи слідства є передбачуваними та справедливими – правова культура формується природно.
Сьогодні, коли українці проходять через складні випробування війни, саме право стає тим інструментом, який дозволяє захистити справедливість, гідність і державність. Тому підвищення правової культури – це не просто освітнє питання, це складова національної безпеки та нашого майбутнього.
Читайте також: Бути юристом — це постійна відповідальність: інтерв’ю до свята з Андрієм Боровиком
