Як зробити гроші на унікальному продукті

Засіб НЕмасової інформації. Ажіотаж

Ми пішли всупереч усьому. Усі журнали, наприклад, це засоби масової інформації.

А “Олігарх” ми позиціонували як засіб немасової інформації (тільки “для своїх”). Усі журнали прагнуть до збільшення тиражів — від цього залежить їхній успіх. Ми ж, навпаки, вирішили обмежити тираж — буде тільки одна тисяча екземплярів. І якщо з’явиться 1001-й передплатник (журнал поширюється тільки за передплатою), то йому доведеться чекати, поки не звільниться місце, поки хтось з передплатників не помре. Нехай буде обмеження, вирішили ми, що сприяє росту ажіотажу.
Незважаючи на фантастичну дорожнечу цього проекту, довелося ще збільшити тягар витрат додатковими прибамбасами. Приміром, підписати угоду на доставку журналу позавідомчою охороною — озброєними кур’єрами у броньовиках, що перевозять гроші та золото. Уявляєте: під’їжджає до фешенебельного офісу бронемашина, з неї виходять двоє автоматників і несуть журнал у приймальню директора! Оце і є його імідж! Ну, і наш, звичайно.
Ажіотаж ріс швидко. Ланцюгова реакція чуток, резонансної уваги і черги передплатників була забезпечена. І третій вектор “Олігарха” спрацював.
Перший номер журналу повинен був вийти 1 грудня 2001 року, а перший меседж про журнал плюс рекламу на цілу кольорову полосу великоформатної газети “2000” ми надіслали наприкінці серпня. Уява потенційних передплатників неабияк розігралася. Ще б пак! 1000 екземплярів і жодного більше; тільки для багатих; зухвала назва “Олігарх”; вартість 50 доларів за екземпляр; тільки річна передплата, а отже — 600 доларів за передоплатою. Як результат, до 1 жовтня у нас було 240 річних передплатників. Разом 144 000 доларів ще задовго до випуску першого номера.
Але є ще скептики, котрі, мов папуги, повторюють, що без початкового капіталу нічого не можна зробити. Як бачимо, можна. Просто ми діяли за формулою “розум заміняє гроші”. Згодом це допомогло мені розробити технологію малозатратного розкручування брендів. А журнал виявився не тільки рентабельним і захоплюючим, а й знаковим явищем у суспільстві.
Знаєте, хто передплатив журнал? Адже самі олігархи звичайно не прагнуть виявляти свій інтерес. Тому передплатниками журналу стали… їхні заступники, помічники, дружини, діти, коханки, водії, охоронці, тобто найближче коло. Оскільки журнал був міцно і красиво упакований, жоден водій відкрити його не наважувався. Це могли собі дозволити тільки дружини або коханки. Мені розповідали у зв’язку з цим таку історію. Уже пізно, ніч, олігарха чекає коханка, перегортаючи журнал. Приїжджає олігарх, а вона до нього з проханням: “Купи мені оцей вертоліт” — “Ну добре, куплю”. Прямо до олігархів добратися практично було неможливо, тому реклама працювала через ближнє коло і таки “чіпляла” їхню увагу.
Один знайомий бізнесмен переказав мені діалог між ним і олігархом, хазяїном престижного офісу. В олігарха на письмовому столі лежить журнал “Олігарх”. Бізнесмен запитує: “Читав?” “Навіщо читати, — відповідає той — нехай лежить на столі, нехай усі бачать!” Для мене почути таке було щастям! Справді, нехай лежить, нехай всі бачать — це на рівні годинника “Ролекс” і автомобіля “Мерседес”. Стало зрозуміло, що з маркетингом я вгадав, тобто потрапив у самий мейнстрім.

Ігор ГУБЕРНИКОВ,
автор і організатор Національної програми
“Будь багатим”.
Е-mail для листів читачів:
100kingsua@zeos.net

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Як зробити гроші на унікальному продукті

Відомий вчений-економіст, президент Всеукраїнського конкурсу “Бренд року” Володимир Співаковський розповідає про досвід видання оригінального журналу.

Клас є, а журналу для нього немає

В Україні існує величезна кількість масових видань для простих людей — газети, журнали. Не обділений друкованою продукцією і середній клас: для нього є, приміром, глянсові видання. Але у нас зовсім немає видань для багатих людей, привілейованого класу. Клас, розумієте, є, а органу друку — немає. От де інтрига, от у чому парадокс! Тому, маючи достатній досвід видання книг і журналів, я вирішив створити новий журнал. Природно, не простий, а такий, щоб відповідав крутості олігархів. Для цього і була розроблена зовсім унікальна концепція і попутно зареєстровано чотирнадцять ноу-хау.
Оскільки олігархи нічого не читають, програми телебачення не дивляться, й у них інший стиль життя, мені треба було вигадати яку-небудь хитрість, щоб кожен з них захотів хоча б погортати цей журнал.

Порушуйте стереотипи!

По ходу дії довелося порушувати багато стереотипів. Я припускав, що перші залпи заздрих критиків будуть оглушливими й безжалісними. Потім усі подумають: а чом би й ні, адже олігархи теж люди? А через кілька років скажуть: звичайно, так і треба було робити, як же без них! Так усе і сталося.
Якщо олігарх виписував журнал “Олігарх” і потім його не читав, я вирішив не мати до нього претензій. Нехай володіє, не все одразу… Я добре пам’ятав, що товсті журнали моєї юності “Новый мир”, “Нева”, “Октябрь” були популярні тим, що в них було що почитати. Вони були одновекторними. Глянсові журнали відрізнялися тим, що в них можна було не тільки почитати, а й дещо подивитися. Так з’явився другий вектор. Двовекторних журналів розплодилося безліч, і на них перестали звертати увагу. Тиражі падали, рекламодавці “повернули носом”. Дивлячись на журнальні кіоски в усьому світі, де подорожував, на тисячі і тисячі нерозпроданих журналів, я зрозумів, що світовий журнальний бізнес зайшов у глухий кут.
Почав міркувати: а які можуть бути виходи з цього глухого кута? Треба було додати журнальній продукції якийсь новий імпульс, вигадати третій вектор.
І рішення прийшло — престиж! От чого ще не було! Ні в кого рука не піднімалася оголосити журнал престижним товаром. А я думав так: годинник “Ролекс” не тільки показує час (один вектор) і тішить красою (другий вектор). Він престижний. Автомобіль “Мерседес-600” не тільки возить пасажира з дому на роботу (перший вектор) і красиво виглядає (другий вектор)! Він престижний. Треба поєднати всі три вектори одразу: користь, красу і престиж. Цю ж формулу я наважився застосувати і до журналу. За що мені ледь не оголосили анафему…
(Далі буде.)

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху