У парламент – як на роботу
Якось у Києві я хотів сфотографувати будинок Кабінету Міністрів — та тут підійшов міліціонер і попросив піти геть. Тому коли я зайшов усередину канадського парламенту — у це важко було повірити. Тим більше, що не просто зайшов, а попрямував до свого робочого місця в офісі одного з членів парламенту, де протягом двох місяців мав працювати нарівні з рештою команди депутата…
Дійсно, на два місяці звичайні українські студенти перетворюються на VIP-осіб, які, маючи спеціальне посвідчення, нарівні з сенаторами та міністрами мають доступ до державних установ, можуть ходити на засідання парламенту, та головне – здобувати неоціненний досвід роботи. Адже програма полягає в тому, що студенту приписується МР (Member of Parliament – член парламенту), в офісі якого він працює щодня з 9 до 17 години, тобто весь робочий день.
Завдання в офісі можуть бути різні – наприклад, відповідати на пошту виборців (самі МР через брак часу таким не займаються, а лише перечитують та підписують кінцевий варіант). Або упорядкувати відеобібліотеку чи навіть брати участь у підготовці до візиту… Віктора Ющенка в Канаду – був і такий випадок. А взагалі команда МР нудьгувати не дає – весь час готують нові і нові завдання, так що в кінці робочого дня виходиш з готичної будівлі парламенту хоч і втомлений, проте з відчуттям причетності до чогось грандіозного – чим, в принципі, і є робота на демократичне суспільство.
Українська діаспора саме і започаткувала CUPP для того, щоб українська молодь на власні очі оцінила переваги демократичної держави, адже більшість з нас за межами колишнього СРСР ніколи не були, а про демократію, як правило, знаємо лише зі слів колишніх комуністів. Крім того, українські студенти виступають у ролі своєрідних дипломатів – кращих представників від нашої держави, за якими створюється враження про Україну в Канаді. Таким чином, студенти повертаються з новими ідеями та досвідом, які можуть застосувати вже тут, а канадці більше дізнаються про нас. Ну і звичайно два місяці в англомовному середовищі дають змогу значно покращити володіння англійською.
Крім самого стажування програма передбачає ще масу всіляких заходів. Наприклад, студенти мають зустрічі з дипломатами в американському та німецькому посольствах, спілкуються з провідними політиками. Традиційною є зустріч з прем’єр-міністром Канади у його резиденції, де можна навіть особисто потиснути йому руку чи сфотографуватися з його дружиною. Мені ще пощастило поспілкуватися з колишнім генерал-губернатором Канади, українцем за походженням, Рамоном Гнатишиним.
До речі, Віктора Ющенка я вперше зустрів саме в Канаді – він ще тоді не був президентом, проте готувався, казав, що це буде нелегка виборча кампанія – як у воду дивився. Пам’ятаю, ще він “по секрету” поділився планами створити незалежний телеканал, де б говорили правду – йшлося про загальновідомий тепер “5 канал”…
Мегаполіс… під ногами
Та не політикою єдиною живуть наші студенти в Канаді – для них передбачена і культурна програма. Серед улюблених мандрівок – на Ніагарський водоспад. Насправді їх два – з канадського боку (він більший і через свою форму має назву Підкова) і з американського – адже водоспади знаходяться на кордоні цих двох держав. На одному березі канадська провінція Онтаріо, а перейшов міст – американський штат Нью-Йорк. Та повернімося до водоспадів – їх гул чути за пару кілометрів, а водяний пил оточує все навкруги на кілька десятків метрів, так що навіть за спеки тут постійний дощик. Ми мали можливість спуститися вниз і підплисти на човні ближче до стихії – враження на все життя…
У Торонто ми були на Канадській національній вежі (CN Tower) – найбільшій у світі (553 метри). Швидкісні ліфти підняли нас вгору за лічені секунди. Зверху бажаючі могли пройтися по скляній підлозі, під якою видно все місто. І хоча там написано, що те скло витримує слона, ноги все одно підкошуються.
Окремо варто згадати численні установи української діаспори – кредитні спілки, мистецькі, молодіжні організації, газети, книжкові і музичні крамниці, ресторани – всього і не перелічиш. В Торонто центом українства є відома Bloor Street – йдучи нею, в мене склалося враження, що тут українська мова звучить частіше, ніж, скажімо, в нашій Ялті.
Також вражають канадські університети – перш за все своєю відкритістю. Наприклад, в університеті Торонто кожен з вулиці може зайти в університетську комп’ютерну лабораторію і перевірити свою електронну пошту. Тут залюбки нададуть будь-яку інформацію про навчання в університеті, можуть навіть екскурсію запропонувати (це мені особливо пригадалося, коли я ніяк не міг “витягнути” інформацію які ж документи потрібні для вступу в аспірантуру в моєму університеті).
Бібліотеки тут працюють, як правило, до опівночі. Проте книжки треба здавати вчасно, а не встиг – можна вкинути через спеціальний отвір (типу поштової скриньки) навіть вночі – тобто пояснення “було закрито” не проходить. Черг у бібліотеці теж не спостерігається, бо до книг вільний доступ, а на виході бібліотекар не записує їх у формуляр, а лише зчитує штрих-код, за яким вони реєструються на ім’я студента.
Взагалі в Канаді є що подивитися – дарма, що населення тут в два рази менше, ніж в Україні – за територією Канада займає друге місце в світі.
Для початку треба знати іноземну мову
Спробувати взяти участь у CUPP може кожен студент, незалежно від спеціальності, проте обов’язковим є добре володіння англійською (чи французькою) мовою. На першому етапі відбору треба буде виконати декілька завдань – наприклад, написати есе на задану тему, окремим есе пояснити власне бажання участі у програмі. Також треба мати гарну успішність в університеті – додаються копії залікової книжки. Крім цього, заповнюється докладна анкета. Все це надіслати в Канаду до 1 жовтня. Якщо ваші документи пройдуть до другого етапу відбору, вас запросять на усну співбесіду в Київ десь на початку грудня. Крім того, у Києві ви складете письмові іспити з іноземної та української мов (неймовірно, але деякі студенти умудряються скласти англійську, але завалити українську!). І все – якщо пощастить, ви у числі ще двох десятків українських студентів вже у травні поїдете на двомісячне стажування.
Тим, хто пройшов відбір, програма оплачує переліт туди і назад та проживання в Канаді, також щотижня видається стипендія. Після прибуття в Канаду студенти приблизно тиждень живуть в Торонто в Інституті св. Володимира – це час для адаптації і подолання культурного шоку. В Оттаві, де проходить стажування, студентів селять у готелі в центрі столиці (10 хвилин пішки до парламенту) по 2-3 людини в номері. Там вони готують собі їсти самі, їжу купують на стипендію в супермаркетах, як звичайні канадці. Якщо заощаджувати, залишається на сувеніри.
Якщо коротко, то ніби й усе. CUPP – унікальна програма, що поєднує роботу, навчання та активний відпочинок. Шанс є у кожного – так що вперед! Всю детальну інформацію про програму дивіться на вебсайті www.katedra.org.
Слід сказати кілька слів про те, як студенту підробити в Канаді. Якщо ви вмієте добре працювати руками, то можна спробувати займатися ремонтом квартир і офісів. Подивіться які сервіси пропонують професіонали з Alan Repair Services у місті Коквітлам.
Також в Канаді можна займатися фарбуванням. Команда Paint City пропонує у Брітанській Колумбії фарбування інтер’єрів та екстер’єрів.
Alan Repair Services та Paint City пропонують роботу для українців.
