Олег ЛЕГКИЙ,
директор ТОВ
“Нектар-Рівне”:
— Найчастіше новини дізнаюся з інтернету. Читаю повідомлення на різних порталах: інформаційних, новинних, розважальних. Є кілька улюблених. Так дізнаюся не лише українські, а й місцеві новини. Як читачу хотілося б, аби відомості в ЗМІ були достовірними та своєчасними. Ще не вистачає спеціалізованої інформації. Зокрема, бракує коментарів до законодавства, роз’яснень щодо змін у законах. Хотілося б, аби чиновники доступно роз’яснювали особливості тих чи інших законів, постанов, інструкцій. Не зайвим було б, якби на місцях представники влади роз’яснювали мотиви рішень, які ухвалюються. Якби сам був журналістом, писав би на суспільно важливі теми: про досягнення дітей, про благочинність, про те, як люди допомагають один одному, якісь життєві історії. Бо про вбивства, пограбування та насильство вже набридло читати.
Наталія СКРИПНЮК,
директор агенції страхової компанії “Глобус” у Рівненській області:
— Телебачення та інтернет — ось головні джерела, звідки я дізнаюся новини. Газети читаю нечасто. Ще постійно слухаю радіо. Свіжі новини можна почути щогодини. У нас так багато різноманітних засобів масової інформації, їхні журналісти працюють у різних жанрах та стилях, висвітлюють різноманітні теми. Тож переконана, що кожен зможе знайти для себе щось цікаве: чи то аналітичний матеріал із коментарями провідних експертів, чи то новий рецепт смачного кексу. Якби я стала журналістом, то писала би про гострі, актуальні проблеми, які хвилюють звичайних людей. Можливо, провела б якесь опитування, щоб визначити ці теми. Піднімала б їх на сторінках газет, аби чиновники знали про ці проблеми, щоб хоч трохи спустилися до потреб звичайних людей, а не жили у своєму нереальному світі.
Юрій ПРОКОПЧУК,
народний депутат України (фракція БЮТ):
— Дізнаюся новини із телебачення, радіо, газет, інтернет-джерел. Читаю те, що подають ЗМІ, різні політичні сили та нейтральні. Тож потім детально аналізую інформацію, роблю висновки. Не довіряю лише “жовтій” пресі. Таблоїди можу іноді переглянути, щоб відволіктися від політичних справ. Але серйозно їхніх повідомлень не сприймаю. Адже такі видання шукають смажені факти, а не правдиву інформацію.
Вважаю, що нашим мас-медіа іноді бракує об’єктивності. Розумію, що гроші всім потрібні, але не повинно бути замовних матеріалів, “джинси”, яка, на жаль, нині заповнила багато газети. Найбільш гірко те, що іноді люди її сприймають як правду.
На мою думку, за все потрібно відповідати. Якщо журналіст може довести правдивість своєї публікації, не пише неправди, то таких людей потрібно підтримувати й допомагати всіляко. Але якщо буде така ситуація, як з міністром внутрішніх справ, де була відверта “заказуха”, то так не годиться. На жаль, у нас багато такого в Україні.
Якби сам був журналістом, був би політичним оглядачем. Але обов’язково дуже принциповим.
Олександр ОВЕРЧУК,
президент АТЗТ “Фірма Одяг”:
— Сьогодні дізнатися новини — не проблема. Багато інформації дізнаюся з інтернету. Хоч більш традиційні джерела — газети — теж обов’язково прочитую. Цікавлюся новинами, аналітичними матеріалами, оглядами тощо. Хотілося б, щоб у ЗМІ було менше негативної інформації, “смажених” фактів, дешевих сенсацій, а більше справжніх новин. Якщо раніше ЗМІ були дуже ідеологізовані, то нині настала епоха комерціалізації. Сподіваюся, що ера професіоналізму теж не за горами.
Якби мені довелося бути журналістом, швидше всього був би репортером. Адже вони завжди в гущі подій, у центрі конфліктів. Я був би там, де сомалійські пірати, в гарячій точці, у франкфуртському аеропорту — тобто там, де життя вирує.
