Євген Марчук проти “стажування” у парламенті

Саме на такій ноті пройшла зустріч виборчого блоку політичних партій “Євген Марчук — “Єдність” у Львові. Західна столиця приймала екс-прем’єр-міністра та делегації із сусідніх областей у драматичному театрі ім. М.Заньковецької. Рівненській делегації також вдалося зустрітись і обговорити важливі соціально-економічні процеси із досвідченим політиком, який керується холодною політичною аналітикою та цінує професійний підхід до будь-якої справи. Під гаслом єдності блокувались партії: “Свобода”, Українська партія “Єдність” та “Солідарність жінок України”.

Щоб зустрітись із Головою Політради виборчого блоку політичних партій “Євген Марчук — “Єдність”, до зали Львівського драматичного театру ім. М.Заньковецької прибули делегати із дев’яти областей. Сам екс-прем’єр-міністр, претендент на посаду президента у 1999 році, до західної столиці прибув із дружиною, головним редактором щоденної всеукраїнської газети “День” Ларисою Івшиною. Як зізнався політик, партії блоку “Євген Марчук — “Єдність” на 40% складаються із жінок, до яких у нього особливе ставлення. Зайвий раз доводячи свою виваженість і толерантність, лідер блоку навіть не вдався до критики діяльності “залізної леді “Ю”, резюмувавши це як неетичне ставлення до жінки-політика. Хоча в цілому про політичний стан у країні йому було що сказати. Передусім, політик поділився власним досвідом роботи в органах КДБ, про що не розповідав раніше.

Про роботу в органах КДБ

У той час, як сам був під пильним спостереженням, колишній офіцер КДБ Євген Кирилович допоміг врятувати від репресій десятки інтелігентів.
— Мені й кільком працівникам КДБ дійсно вдалося допомогти десяткам письменників та іншим “інакодумцям” радянської системи. Серед щасливчиків на помилування був Василь Симоненко, якого переслідували за славнозвісні “Лебеді материнства”. Проте, надто мізерною була частина працівників КДБ, котра мала у серці любов до України. Ці люди максимально використовували свої можливості у системі, щоб допомогти глибинному процесу національного відродження. Проте система КДБ була надто жорстка і знаходила різні механізми, щоб цьому завадити, — пригадує Євген Марчук. — Усвідомлення того, що Україна стане на шлях незалежності, не було. Але глибинні процеси національної ідентифікації почалися ще у 60-х роках, хоча інформація такого характеру лякала всю тодішню політичну систему. Серйозні сигнали національної свідомості походили від створеної тоді течії шістдесятників. Для об’єктивності скажу, що системою КДБ УРСР тоді керував ЦК Компартії України. Тому треба розуміти, що всі гріхи, які натворила система КДБ, були ініційовані за її межами. А головним ініціатором тієї політики був ЦК Компартії України, хоча сьогодні вони себе вважають божественними фігурами у політиці. Сьогодні майже всі колишні керівники ЦК Компартії України, хто нагрішив і не нагрішив, — лишились в Україні, а троє з них досі працюють у парламенті (прізвища їх так і не назвав — авт.), — зауважив політик.

Про владу сьогодні

Акція “Україна без Кучми” свого часу могла мати хороший результат для народу. Адже перемога була такою очевидною. Та й на виборах президента у 1999 було не менше фальсифікацій, ніж у 2004 році. Під час помаранчевої революції апарат держави був не менш міцним, аніж тоді. То чому ж не змогли здолати Кучму раніше? — задається питанням Марчук. І чому Народному Союзу “Наша Україна” протягом півтора року так і не вдалося зайняти більшість позицій у парламенті? Напевно, тому, що професійна аналітика — це холодна аналітика, і у команді мають бути не друзі і родичі, а професіонали своєї справи. На доказ цьому — результати роботи.
Позитивним є той факт, що розколу України не буде — це сьогодні, на щастя, вже очевидно. Але не менш очевидним є і те, що владі бракує професійності, а рівень ефективності її роботи в багатьох випадках залишає бажати кращого. Про це свідчить хоча б те, що чимало подій нині відбуваються немов би несподівано, зокрема відставки урядів та кризи минулого року, погіршення україно-російських стосунків. Як стверджує Євген Марчук, професіонал повинен не лише жити амбіціями, а й дивитись на власні прорахунки, аналізуючи їх. Така конкурентоспроможність допоможе виявити найболючіше місце і спрогнозувати можливі удари.
— Зрозуміло, — зауважив Євген Марчук, — складно підібрати надзвичайного уповноваженого посла до Росії чи Сполучених Штатів Америки. Але ось, приміром, посла до Росії ми не маємо ще й сьогодні. Першокласні експерти із багаторічним досвідом відсторонені від роботи, зауважив політик.
Разом з тим, Євген Марчук наголосив на необхідності розробити стратегічні напрямки розвитку держави, які б схвалював народ. На переконання політика, підняти економіку та аграрну сферу допоможе прозора система оподаткування, на впровадження якої слід скерувати всі зусилля. Соціальну сферу підніме система медичного страхування та доступніша вища освіта й соціальне житло. А національна безпека та оборона потребує механізму підконтрольності силових структур народу та забезпечення житлом військовослужбовців. А взагалі-то, на думку авторитетного політика, владу потрібно вчити працювати “за склом”. Тобто вона повинна бути готова до постійного контролю громадськості за своїми діями, за тим, наскільки послідовно й ефективно реалізовує на практиці задекларовану політику.

На роздоріжжі між Росією і НАТО

Чимало уваги Євген Марчук приділив питанням міжнародного життя. Зокрема, йшлося про стосунки з Росією і НАТО як стратегічні напрямки зовнішньополітичного розвитку держави. За словами політика, не виключено, що стосунки із Росією погіршаться, коли Україна вступить до НАТО, що стане можливим вже з 2008 року. Щоб підвести риску під усіма “за” і “проти”, варто зважити можливі результати такої політики, вважає Євген Марчук.
Московський фактор вже сьогодні дає знати, яке значення для нас має спільний ринок м’ясо-молочної продукції. Доки уряд знайде новий ринок збуту — страждатимуть сільгоспвиробники. Економічна експансія Росії стала нормою. То чому б Україні не вдатися до експансії, не поступаючись у ціні своїх послуг? — риторично запитав Євген Марчук.
— Проте, вступити до НАТО теж буде нелегко, — зауважив політик, — Адже якщо держава заслужить репутацію непрогнозованої у розвитку країни, то може повторити історію Словаччини, яка була близькою до вступу в НАТО, але через непередбачувану політику отримала відмову.
На запитання із залу про можливу участь наших військ у конфліктах інших країн, Євген Марчук відповів:
— Чи знає хтось про військові конфлікти серед країн-членів НАТО? Те, що деякі з них підтримали війну в Іраку, не говорить про те, що це ініціатива НАТО. На прикладі маленької за розмірами Чехії можна переконатись, що вона захищена, адже знає, що має куди звернутись за підтримкою.
У нашої країни також є всі шанси отримати такий захист, бо маємо гарних професіоналів, чудові знання і вміння. А сучасній владі, на жаль, тепер потрібно вчитись не на чужих, а на власних помилках, адже до керування державою треба бути готовим. Так, посада президента вимагає хоча б мінімальних знань не лише з державного права, економіки, а й військової справи. Адже з першого дня Президент стає головнокомандуючим Збройних сил, і стажування тут недоречне.
— Таку освіту можуть дати навчальні заклади із європейською системою навчання, — наголосив Марчук, — я знаю, що спочатку цьому навчались в Острозькій академії, яка готує професіоналів і сьогодні. Таку ж систему освіти підтримує й Львівський національний університет. А найкращим екзаменуванням, напевно, було б публічне.
Загалом, контакт Євгена Марчука із залом був на вершині: відчувалась взаємність поглядів та єдність аудиторії з політиком.

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху