1. Данило КОРИЛКЕВИЧ.
Голова облради в 1998-2002 роках, депутат облради в 2002-2006 роках. Одна з найбільш закритих фігур місцевого політикуму. Після того, як не був обраний головою облради на новий термін, фактично зник з місцевих політичних обріїв. Нині очолює ЗАТ “Західна компанія ДАКОР”.
2. Ельбрус АБДУЛЛАЄВ.
Колишній перший заступник голови облдержадміністрації, згодом — один із керівників Міністерства транспорту. До облради обраний від Демидівського району. Після призначення до Києва став рідко з’являтись на сесіях у Рівному. Це особливо не подобалось депутату від Рівного Вірі Кобилянській, яка постійно ставила питання про відповідальність Абдуллаєва і ще одного часто відсутнього на сесіях депутата Анатолія Француза. Врешті-решт, після Помаранчевої революції стався унікальний випадок: Ельбрус Абдуллаєв і Анатолій Француз добровільно склали з себе повноваження депутатів облради.
3. Володимир КОРОВКІН.
Патріарх європейської (!) атомної енергетики. Єдиний на континенті керівник, який очолював атомну електростанцію понад чверть століття. Керував Рівненською АЕС з 1973 до 2002 року. Потім — віце-президент НАЕК “Енергоатом” з капітального будівництва. Цієї неділі здобув першість на виборах міського голови Кузнецовська. Цікаво, що нинішній заступник голови облдержадміністрації Степан Жданюк, який до свого призначення на цю посаду був міським головою Кузнецовська, повторює в своїй біографії певні кар’єрні лінії Володимира Коровкіна: працівник РАЕС — депутат облради — мер міста атомників.
4. Анатолій ФРАНЦУЗ.
До облради був обраний в Острозі. На той час очолював міліцію Рівненщини. Навесні 2002-го прославився особистою участю в затриманні грабіжників банку з Німеччини. Отримав звання Героя України. В червні 2002-го був призначений головою Волинської облдержадміністрації. Відтоді на сесіях у Рівному з’являвся рідко. Після Помаранчевої революції публічно нагадав про себе єдиний раз — надіславши до облради заяву про добровільне складення з себе депутатських повноважень.
5. Ігор ПАСІЧНИК.
Ректор Острозької академії. Під час Помаранчевої революції підтримав вибір студентів. Але після революції піддавався політичним нападам. Згодом, як складається враження, відійшов від активної діяльності в обласній політиці.
