У країні
не може бути голоду, якщо є демократія та свобода слова
Головною метою Форуму стало обговорення глобальних проблем медіа, спільних для окремих регіонів, які для їх вирішення вимагають втручання світової спільноти. Розвинуті й багаті медіа — є запорукою стабільності і відкритості держави. Тому завданням для учасників Форуму було визначити, що треба зробити світовому співтовариству, аби вирівняти ситуацію із свободою преси у світі, підтягнути “слабші” регіони. Відбувається чіткий моніторинг — вираховуються певні індекси, що описують ситуацію у кожній країні: рівень корумпованості, свободу преси, економічну незалежність ЗМІ. Щорічне спостереження дає можливість прослідкувати ситуацію у динаміці, і коли показники погіршуються, це привід для більшої уваги до регіону, виділення більше коштів чи організації додаткових програм підтримки.
— Україну згадували дуже часто, — розповідає Віктор Данилов, — особливо у контексті впливу медіа на події Помаранчевої революції і того, як змінилися ЗМІ після неї. Власне на нашому секційному засіданні у виступі директора Інституту медіа-права Тараса Шевченка і пролунала та фраза, яку пізніше винесли у загальні висновки Форуму: держава і ЗМІ, як і церква та держава, повинні бути розділені. Вважаю, що це запорука успішної роботи медіа, адже не секрет, що у багатьох країнах держава намагається впливати на засоби масової інформації, диктувати їм вигідні для себе правила поведінки.
За індексом корумпованості Україна розмістилася далеко не на кращих позиціях, маючи гірші результати, навіть аніж окремі країни Азії, Африки та Латинської Америки. Медіа-експерти стверджують: насправді корупція тісно пов’язана із розвитком засобів масової інформації. Більше того, у виступі директора глобальних програм Інституту Світового Банку Даніела Кауфмана пролунала теза: у країні не може бути голоду, якщо є демократія та свобода слова.
— Усе, що я виніс із цього форуму, намагатимусь використати у роботі Асоціації видавців періодичної преси, — ділиться планами Віктор Данилов, — щоб ті стратегії, які виробляються на світовому рівні, втілювалися і у нашому медіа-просторі.
Королівство біблійних історій та старожитностей
Окрім участі у роботі Форуму, учасники мали змогу побачити чимало принад Йорданії. Ця країна — королівство, яким править король Абдулла ІІ — виважений політик і стратег. І хоча Йорданія знаходиться у безпосередній близькості від постійно конфліктуючих Ізраїлю та Палестини, вона зберігає нейтралітет і не втручається у це протистояння.
— Йорданський народ дуже працьовитий, — розповідає шеф-редактор “ОГО”, — а сама країна далеко не бідна, хоча й не має нафти, як, скажімо, сусідній Ірак. Основна релігія — мусульманство, але життя доволі світське. Ми бачили і християнські церкви. Коли від’їжджали, якраз розпочався священний для мусульман місяць рамадан, і з прилавків та вітрин крамниць знімали алкогольні напої.
Країна відома своєю біблійною спадщиною, адже саме тут були знамениті Содом і Гоморра (до речі, досі збереглася могила Лота та соляний стовп — фігура його дружини). А ще окремі ранні коментарі до Біблії, стверджують, що Райський сад, де мешкали Адам та Єва — ніщо інше, як долина на березі річки Йордан. Тут же — гора Мойсея, з якої пророк побачив Землю Обітовану.
Вдалося поплавати у Мертвому морі, вода в якому настільки солона, що дозволяє лежати на спині й читати газету. Та найбільше вражень залишило стародавнє місто Петра, яке посідає чільну позицію у списку цінностей ЮНЕСКО.
— Це священні, благодатні місця, — ділиться враженнями Віктор Данилов. — Пройтися стежиною, якою піднімався на гору Небо Мойсей, побачити місто, якому кілька тисяч років, печери для поховання, храми, висічені у скелях, амфітеатри — це незабутньо. Таких старожитностей, такої краси не міг навіть уявити.
