— Пане Юрію, рік, що минув, на фоні попередніх не вирізнявся особливою політичною активністю. Він став перехідною ланкою між парламентськими та президентськими виборами. Чим для вас запам’ятався 2003 рік і над якими основними напрямками ви працювали?
— Минулий рік для мене був роком важкої роботи. Я нарешті зміг виступити як фахівець і зайнятися улюбленою та знайомою мені роботою, очолюючи підкомітет Верховної Ради. Адже до того, як став депутатом, я працював в управлінні екологічної безпеки. Більшість свого життя присвятив екології, і тому робота в цьому напрямку у Верховній Раді для мене цікава. Головне, що добре орієнтуюся в екологічних питаннях не тільки області, а й України. Тому я, зокрема, працював над проектами законів “Про екологічний аудит”, “Про екологічну мережу” та іншими, які особливо важливі для поліпшення екологічного стану України. Крім цього, став співавтором законів “Про визнання УПА борцями за волю України”, “Про незаконне спалювання стерні”, автором двох законопроектів. Перший законопроект стосується відстрочки від призову у Збройні сили юнаків, які навчаються в профтехучилищах, другий — дітей-інвалідів за наслідками катастрофи на ЧАЕС.
П’ять разів брав участь у виїзних засіданнях комітету. Скажімо, ми разом з колегами виїжджали у Чорнобильську зону. Вивчали стан захоронення зруйнованого енергоблока. На Полтавщині розглядали питання розмивання берегів Кременчуцьким водосховищем, на Закарпатті — проблему весняного підтоплення низин.
— Крім роботи в парламенті, ви зобов’язані спілкуватися з виборцями, відповідати на їх звернення, вивчати проблеми виборчого округу. Яким чином ви будували цей напрямок роботи минулого року?
— Щотижня від’їжджаючи в Київ, зрозумів, яке важливе для мене рідне місто. Тут чекають друзі, колеги, родина і головне — ті люди, які підтримали мене на виборах. Тому роблю все, щоб задовольнити їх потреби. Розуміючи, що без бюджетних коштів сьогодні нічого неможливо, я в основному присвятив свою роботу залученню коштів до Рівного. Таким чином, мені вдалося провести півмільйона гривень на будівництво школи в Басовому Куті. На сьогодні ці кошти в повній сумі надійшли в обласне управління будівництва та капітального ремонту. 200 тисяч гривень було виділено на ремонт Рівненського обласного музично-драматичного театру, 246 тисяч гривень — на потреби обласного онкодиспансеру.
Щопонеділка я проводжу зустрічі зі своїми виборцями. Питання, з якими вони до мене звертаються — найрізноманітніші. Але всіх їх можна поділити на кілька основних груп. Наприклад, люди просять допомогти повернути зароблені гроші. У наш час підприємства, ЖЕКи часто змінюють свою юридичну назву і внаслідок цього борги із зарплати працівникам стають віртуальними. Зароблені чесним трудом гроші отримати практично неможливо.
Велика кількість людей звертається з проханням допомогти грішми на лікування. На жаль, депутати не мають відповідного кошторису, тому, щоб якось зарадити, звертаюсь до Міністерства охорони здоров’я, до знайомих депутатів-бізнесменів. Тож гроші надходять людям. Але “знайти” їх дуже непросто. Так само важко знайти гроші і на навчання студентам, батьки яких приходять до мене за допомогою. Мова не йде вже про звернення людей з приводу комунальних негараздів. Їх чи не найбільше.
Кожен виборець для мене багато значить. Ці люди довірили мені свої голоси, тому я зобов’язаний їм допомагати. Хоч до цього треба докладати дуже й дуже багато зусиль.
— Безумовно, подією 2003-го для Рівного стало його 720-річчя. Чи долучались ви до святкування?
— У Рівному я не жив тільки сімнадцять років. Після закінчення навчання поїхав до Володимирця на роботу. Але пізніше знову повернувся в обласний центр. Без Рівного мені важко. Київ для мене — місце роботи, Рівне — рідна домівка. У столицю я приїжджаю у вівторок вранці, а вже у п’ятницю ввечері їду додому. 720-річчя обласного центру — визначний ювілей. На мою думку, святкування міста були організовані непогано. Я особисто брав участь у кількох заходах, вітав рівнян. До ювілею міста також намагався залучити кошти. Приміром, “добивався”, щоб 300 тисяч гривень виділили ни ремонт колектора на вулиці Князя Романа і не тільки.
— Свою кар’єру еколога ви розпочинали в далекому поліському Володимирці. Чи не нудьгуєте за роками молодості?
— Чому ж ні. Знаєте, чим більше людина “піднімається” у житті, тим катастрофічніше в неї не вистачає часу. Зараз я працюю без вихідних. І коли є вільні півгодини — для мене велика радість. Часто згадую молоді роки. У Володимирці починав свою кар’єру, робив перші професійні кроки. Хоч ми там жили на мізерні зарплати, але над цим не думали. Любили з друзями виїжджати на природу, веселитись, жартувати. Тоді було багато вільного часу і я міг присвятити себе творчій роботі, книгам, сім’ї. Зараз усе по-іншому, але друзів я не забуваю. Кілька разів упродовж минулого року побував у Володимирці. Спілкувався із знайомими, однопартійцями. Вивчав їх проблеми.
— Кожна людина перед Новим роком підбила підсумки, налаштувалася на подальшу роботу. Які у вас плани на рік, що розпочався?
— 2004-й для всіх українців буде вирішальним, адже восени — президентські вибори. На мою думку, парламентські вибори були першим етапом президентських виборів і тепер усе залежить від кожного з нас. У перші місяці нового року буду працювати над тим, щоб конституційна реформа пройшла в рамках закону. Знову намагатимуся залучити для свого округу якнайбільше грошей. Забіжу трішки вперед. У мене є домовленість із міською владою, щоб розпочати ремонт міських очисних споруд. На цей проект потрібно шукати гроші, до того ж чималі. Крім цього, кошти треба на реконструкції гуртожитків багатьох підприємств. Наступного року музучилище святкуватиме 50-річний ювілей. Для проведення свята також треба гроші. Докладу максимум зусиль, щоб Рівне стало ще кращим, а його мешканцям жилося легше.
— Новорічна ніч для кожної людини була особлива. Де ви святкували і що побажаєте рівнянам у новому році?
— У нас в сім’ї стара традиція — святкувати в родинному колі. Раніше я з дружиною та дітьми їздив до батьків у Степань Сарненського району. Зараз батька вже нема, а мати живе зі мною, тому Новий рік ми зустрічали в Рівному. Це свято мені нагадує якусь перехідну межу. Кожна людина підводить підсумки і будує плани. Власне це я зроблю також. На святковий стіл ми обов’язково ставимо пиво “Оболонь”, якому надаю перевагу і яке дуже люблю.
Рівнянам хочу побажати успіхів, достатків, добра, здоров’я, всіляких гараздів. А ще мудрості, зваженості та гідності перед собою, бо перед кожним з нас стоятиме важливий вибір. Від нього залежатиме доля на тільки самих людей, а й України в цілому.
Хай у кожній родині завжди горить вогонь сімейного затишку і спокою.
